У норвезькій сільській місцевості знаходять тіло шестирічної дівчинки. Вона висить на дереві зі скакалкою на шиї, одягнена в дивний ляльковий одяг, з наплічником за спиною. На шиї — авіаційна табличка з написом «Я подорожую наодинці».
До справи береться Гольґер Мунк та його команда, проте їм не вистачає їхньої колишньої колеги - Мії Крюґер. Мунк відправляється за нею на віддалений острів.
Через це десь перші 100 сторінок ми лише розкачуємося та знайомимося з героями, їхнім минулим. Тому це не зовсім та книга, яка одразу кидає у вир подій. Проте далі розслідування закручується, ставки підвищуються - хочеться якнайшвидше дізнатися розвʼязку.
• Але тут зʼявляється мінус для мене - нерівномірний темп: один розділ просто пролітає, наступний - триває цілу вічність. Один розділ - діалог на дві-три сторінки, наступний густий, але не зовсім цікавий текст. Один - про головних героїв, наступний - про другорядних. Тому доводилося часто буксувати.
• За атмосферою це нагадує типовий кримінальний серіал із нульових, а мені все ж хотілося чогось обʼємнішого та похмурішого. Або динамічнішого - тоді загальна атмосфера не так важлива.
•Якщо аж прискіпуватися, то мені трохи дивним було те, що Мунк не знає, що таке IP-адреса, та дивується, що є люди з різнокольоровими очима. Але, може, на той час це й норм🤔
📖 Загалом, непоганий детективний трилер із цікавою справою, але місцями нудноватим виконанням.
3.5/5 ⭐️⭐️⭐️
#bookish_review