✍️ Автор: Артур Дронь
📝 @starlev
🪖жанр: воєнна проза
Це збірка короткої прози, у якій автор ділиться власним досвідом, пережитим на війні.
Книга щемка, трагічна й подекуди відверто болюча.
Про війну, біль, смерть, полон.
Про вдячність людей, які зустрічались під час звільнення окупованих сіл та містечок.
Про анброукен матерів, які проживають цю війну разом із своїми дітьми.
Про Бога і віру: про те, як на війні віра набуває зовсім інших значень. Мені дуже відгукнулося, як автор передає внутрішні переживання людей, знайомі кожному, хто так чи інакше живе з вірою.
Бог створив нас надто подібними на себе. Дав найголовніше і найнебезпечніше. Свободу вибору. Можливість обирати не Його. І дав цю свободу кожному однаково. І не забирає
Книга дуже чітко демонструє, чому культура не може бути "внєпалітікі": москаль прийшов вбивати українців маючи при собі книгу єсєніна
Ну і, власне, автор дуже переконливо пояснює "чому ж той Гемігвей нічого не знає" - сюди ж і Еріх Марію Ремарка і т.д
Це має прочитати кожен українець, щоб пам'ятати, не забувати та розуміти, яка ціна заплачена і платиться кожного дня.
І останнє, герої, нажаль, вмирають.
Безмежна вдячність ЗСУ за захист🫂
⭐️ Моя оцінка: 10/10
#Читацькі_нотатки_відгук