🏝 «Прекрасно-потворний» - Еліс Фіні
Жанр: трилер
К-сть сторінок: 328
Серія: одиночна книга
Видавництво: Книголав

📎[ Психологічний трилер • зникла дружина • віддалений острів • сімейні таємниці • письменник у творчій кризі • нікому не віримо ]

Я чекала цю книгу буквально з моменту анонсу, бо «Камінь. Ножиці. Папір.» - одна з моїх улюблених книг у жанрі. Тому планка очікувань стояла десь непристойно високо. Чи розчарувалась я?

🥁 БАРАБАННИЙ ДРІБ...

НІ.

📖 Письменник Ґрейді Ґрін розмовляє телефоном із дружиною, коли вона раптом зупиняє машину, щоб допомогти комусь на дорозі. А потім - просто зникає. Минає рік. Ні дружини, ні відповідей, ні нормального життя. Ґрейді не може писати й зрештою їде на маленький віддалений шотландський острів, де сподівається хоча б трохи прийти до тями. І саме там бачить жінку, яка виглядає точнісінько як його зникла дружина. Чи можливо, то йому просто привиділось?

І Еліс Фіні ЗРОБИЛА ЦЕ ЗІ МНОЮ ВДРУГЕ.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

У неї є якийсь талант брати якусь ситуацію, потихеньку викручувати рівень тривожності й доводити тебе до стану, коли вже підозріло дивишся буквально на всіх. А тут ще й цей острів. Маленький. Віддалений. Відрізаний від нормального світу. Місце, де чужинець одразу помітний, усі щось знають, але ніхто не поспішає викладати карти на стіл. Коротше, ідеальна локація для психологічного трилера й абсолютно жахлива для нервової системи. 😂

І мені страшенно подобається, як Фіні грається з інформацією. Вона постійно підсовує тобі маленькі деталі, дивні збіги, недомовки, моменти, які хочеться запам'ятати, бо НУ ТОЧНО Ж ЦЕ ВАЖЛИВО. Ти складаєш свою теорію. Потім другу. Потім починаєш підозрювати ще трьох людей просто про всяк випадок. І десь на цьому етапі авторка тихенько стоїть у куточку й чекає фіналу. 🙂

Бо фінали Фіні - це взагалі моя окрема слабкість.

Я хочу ОЦЕ в усіх трилерах. Коли книга не просто видає одну відповідь на головну загадку, а змушує тебе після розв'язки подумки повернутися назад і така: «АААА. ТАК ОСЬ ВОНО ЩО БУЛО». Щоправда, один бал цього разу я все-таки заберу. У «Камінь. Ножиці. Папір.» я не вгадала буквально НІЧОГО. Мене там можна було брати тепленькою й крутити в будь-який сюжетний бік. А тут кілька маленьких деталек мені все ж вдалося скласти докупи. Але Фіні все одно залишила достатньо карт у рукаві, щоб у фіналі ще раз перевернути всю історію й змусити мене сидіти з оцією фізіономією: 😧

І окремий фан-факт, який, думаю, дуже добре працює як реклама цієї книги.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

[ її читали троє:
📚 я - людина, яка постійно читає;
🎮 мій хлопець - людина, яка взагалі не читає, а грає в компуктер;
🏰 моя мама - яка здебільшого читає історичні романи про любоу. ]

І ВОНА СПОДОБАЛАСЯ ВСІМ ТРЬОМ.

А ці двоє, між іншим, до моїх книжкових рекомендацій інколи ставляться так, ніби я намагаюсь продати їм фінансову піраміду. 😂

Тож якщо хочеться атмосферного психологічного трилера, де є ізоляція, таємниці, постійне «кому тут взагалі можна вірити?» і фінал, заради якого хочеться читати ще швидше - дуже раджу придивитися.

Фіні, два з двох. Я ваша. 🖤

Оцінка: 9/10

#відгук_на_книгу
#трилер