✨✨✨
Бог злоби — Ріна Кент🌟

🌟дарк-роман
🌟одержимість
🌟токсичні стосунки
🌟насилля
🌟маніпуляції
🌟психопат-герой
🌟«вона належить мені»
🌟зламані герої

Коротко про книгу:

Гліндон ніколи не почувалася особливою, а Кіліан Карсон — той ще ходячий червоний прапорець: харизматичний, маніпулятивний, жорстокий і, здається, абсолютно без гальм. Він одержимий Гліндон і хоче, щоб вона належала тільки йому. А далі — багато темряви, насилля, психологічних ігор і дуже специфічного «кохання».

Ну що ж… місяць почався так собі… Бо першою книгою жовтня в мене став «Бог злоби», і я ледве назбирала йому на оцінку

Мені ця історія взагалі не зайшла. І я вже реально починаю переживати, що я переросла дарк-романи? Чи це просто конкретно ця книга така😢

Я розумію, що це дарк. Я розумію, що тут не має бути здорових стосунків і зелених прапорців. Але, блін… це настільки місцями смішно виглядало, що я просто не могла сприймати все серйозно.

Окремо мене вбив цей постійний сексуальний потяг головного героя. Його буквально постійно тягне до сексу, причому в найрізноманітніших ситуаціях (мега супер неадекватних). Ну вибачте, але це вже якийсь брєд 😅 Ладно, якби про це згадали раз, ну два… але майже в кожному розділі!

А ще в книзі просто суцільне насилля в усіх його проявах. Зазвичай у дарк-романах з часом динаміка між героями якось змінюється: героїня починає сама хотіти цього чоловіка, між ними з’являється якась взаємність, навіть якщо дуже токсична.

А тут — ні. Тут практично всю книгу просто продовжується насилля над нею. І мені це було вже не цікаво читати.

Ну і сюжету тут, якщо чесно, майже немає. Для мене це була радше послідовність шок-контенту та сцен між героями, ніж якась повноцінна історія.

Але єдине, за що я реально можу похвалити книгу — вона дуже легко й швидко читається. Тому якщо вам подобається саме максимально жорсткий дарк без особливої концентрації на сюжеті — можливо, вам зайде.

Оцінка 4/10⭐️

#бондар_відгуки