«Сухі кістки»Віталій ДуленкоСподобалась книга ще від самого початку дуже милою присвятою
«Моїй коханій дружині»
Отже, 18 століття, глухе високогірне село в Карпатах, посуха, моровиця, і кожен настільки втомлений бідами, що показує своє справжнє нутро.
«Ми думали, що прокляття згасло, але минуле завжди находить дорогу назад.»
Дуже швидко прочиталася історія, десь від середини там таке починається, що важко відірватись (бо треба ж дізнатися, що в кінці буде).
Історія досить моторошна, багато крові та людської жорстокості.
Піднімаються серйозні, важкі теми, але
як же ж гарно автор пише! Написано легко, із глибиною, фактурністю. Відчувається ґрунтовна робота автора щодо сеттінгу, найбільше вражають знання з
української демонології.А ще така
шикарна образність, описи природи невеликі, зате як влучно зроблені.
«Сонце пірнало в розтоплене золото крайнеба.»
«Золотаві кольори неба на обрії мінялися на мʼякий пурпур, а далі набирали густої синяви.»
Сподобалось
лексика, вся зі зносками і поясненнями від редактора, тут тобі і машкари, і годованець, і праник (про це окремим постом)
Багато персонажів, подобається, що всі не пласкі, а
пропрацьовані, зі своєю історією, яка описана буквально двома-трьома штрихами, але так обʼємно і виразно. Персонажі настільки типові, що це могли б бути діалоги у нашому чаті осбб або на зборах осбб (я серйозно, вади у людей лишилися ті самі, хоч і цивілізація зробила крок вперед).
Тут є лікар (новенький у селі), є мисливець, що любить блукати лісом та має таємницю, тут є баба з онучкою, священник, є богомольна сусідка та її чоловік, що ходить наліво до найближчої сусідки, є шинкар-єврей, є війт, що любить гроші, та його син, який прагне влади, є вагітна жінка та її чоловік і діти, є горбань-пияка та його син, який не любить, що з його батька (і з нього самого) сміються інші. Загалом у кожного з персонажів є свої секрети, вади. І ці секрети майстерно закручуються в один клубок і вибухають кошмарами та ніччю жахів.
Моїми фаворитами у історії були мисливець Матей, баба Палагна та її онука Меланка, а ще дуже шкода було Марію, яка зустріла на своєму шляху не тих людей.
У книзі піднімаються
теми проживання втрати, ментального здоров’я, аб’юзивних стосунків, булінгу, забобонів, сили страху, протистояння науки та вірувань, сліпої віри, призначення, сенсу життя. Найяскравіше показані людські вади: жадоба влади або грошей, похоть, лінь, заздрість, гординя, злість.
«Споконвіку правий той, у кого сила.»
Найбільше
сподобався ліс — глибокий, прадавній, сильний
«Але ліс не спав. Ліс дихав. Шепотів у гілках, хапав за душу невидимими пальцями. У його глибинах жили звуки (…) у цьому шелесті вчувалося щось більше.»
Фінал ідеальний для цієї історії. Точно читатиму цього автора ще.
12/10
P.s. а сьогодні у автора ДР 🥳Привітайте його тут 🫶 Хай усі янголи світу оберігають вас усіх там, де ви є ☀️ 
ЧО 
