Bite the Byte

Лок-файли (yarn.lock, poetry.lock тощо) виглядають такою зайвою ідеєю, просто не можу змиритися з їх існуванням. Треба оновити пакет, редагую package.json, пишу туди ”@slack/web-api”: “^6.12.1”, відправляю на CI, все здихає. Здихає, авжеж, бо там yarn --frozen-lockfile використовується, тобто типу “не оновлюй локфайл під час CI”. Логічно, логічно.

Не логічно тільки те, що він існує. Чому жаба змогла 20 років назад просто написати версії в pom.xml, а всі інші не змогли і тепер придумують файли з версіями залежностей поруч з файлом з приблизними версіями залежностей? Всі ці системи (жс, пайтон, го як мінімум) з’явилися після Мавена, що їм заважало просто вивчити prior art?

Ладно .deb стрьомний всередині, так він перший був, фактично — і RPM вже значно простіший, об’єктивно: вочевидь люди вчилися одне в одного. А з системами залежностей в програмувані якийсь кошмар. Не знаю, чи новий підхід до пайтона (маю на увазі uv etc) виправить ситуацію, бо вона найгірша з усіх… але не заздрю всім користувачам поцоватих рішень (десятиріччями поцоватих, доречі, ось що вражає).

P.S. Всіх хто не вважає що існування лок-файлу — тупня, оголошую носіями стокгольмського синдрому. 😁

Оу, завтикав вчора написати, але ж новий випуск 1-2-3 Techno, з Юрою Ткаченко! Трохи про те, як технарі прозрівають з того що реальний світ працює ще менш надійно, аніж компи, трохи про нормальні технічні теми, не буду спойлити. 😁

Не можу перестати думати за статтю “The best, worst codebase” — вона починається як звичайна розповідь людини, яка попала в страшнющу, але живу і прибуткову, кодову базу: скінчилися колонки в таблиці, якийсь там календар, який заповнюють руками інтерни, ну кароч, читати дуже смішно. :)

Але одна думка зачепила мене дуже, процитую:

But it was remarkably enjoyable to work in. Gone were the concerns of code duplication. Gone were the concerns of consistency. Gone were the concerns of extensibility. Code was written to serve a use, to touch as little of the area around it as possible, and to be easily replaceable. Our code was decoupled, because coupling it was simply harder.

Типу незрозуміла кодова база призвела до того, що вони всі релевантні шматочки розвели і колупалися в них, і працювали в них фактично індивідуально — через це менше синхронізації, переживань про майбутні покоління і як результат продуктивність.

З іншого боку, недавно тут слухав історії, як великі українські компанії використовують Node-RED як платформу для автоматизації бізнесу, і це ж трохи схожий кейс, де ти кожен крок та/або кожен бізнес-процес можеш сидіти вилизувати скіки завгодно не пересікаючись із іншими людьми взагалі.

Aside: Node-RED, n8n та інші схожі продукти (якщо у вас є улюблений — розкажіть, чому, в коментах) — це коли окремо пишеш шматочки коду, а окремо потім, у візуальному інтерфейсі, будуєш із них ланцюжок, який і робить якийсь бізнес-процес. Воно почалося як спосіб автоматизації IoT, бо там багато маленьких непов’язаних процесів, але ось, як бачимо, область використання розростається.

Так от, про що я думаю — наскільки це живий підхід? Які взагалі проблеми? Дуже б цікаво було послухать людину, яка будувала велику систему із таких наносервісів — що вдалося перемогти, а що ні? Бо ця думка про “будуй собі окремо частинку будинка” дуже привабливо звучить, очевидно швидкість незалежної від інших людини може бути неймовірною.

Плюс, здається, що у ніші автоматизації бізнесу — умовно 1C — UI можна стандартизувати і зробити автогенерованим, щоб не треба були окремі фронтендщики.

Кароооч, давайте свій досвід або хоча б роздуми на тему. :)

Додивився подкаст Марка Андрісена і Бена Горовіца про створення графічного браузера (Mosaic, а потім Netscape) — я в принципі непогано знаю цю історію загалом, але деталі прям ну дуже цікаві, рекомендую. :) Але кілька моментів ретроспективно взагалі не очевидні.

Всі браузери на початку, в тому числі і перший, Тіма Бернерса-Лі (хоч і був створений на NeXTcube — який коштував $8k, тобто $19k в сучасних грошах), були текстовими: комп’ютери повільні, доступ в інтернет і того повільніший. Марк в той же момент працював в NCSA, де суперкомп’ютери і робочі станції SGI ($50k+ в грошах 92 року), і який був одним з головних вузлів інтернету — і там здавалося, що все стане швидким і графічним, і тому вони могли ментально собі дозволити робити графічний браузер. Я інтернет вперше побачив в середині 90-х, і це був IE 3, і тому lynx (який з’явився ще у 92, тобто до Мозаїки) здавався своєрідним жартом. 😁

Після універу — де створення браузеру було причиною прогулювати пари — Марк, як і всі нормальні люди, знайшов собі роботу і пішов програмувати. :) Знайшов, додавши оголошення, що шукає роботу, в About Мозаїки. 🤣 Трохи пізніше завдяки цьому оголошенню його познайомили з Джимом Кларком — якого якраз видавили із SGI. А Джим, я так думаю, шукав, як би вже купити яхту. 😁

Ідея створити комерційний браузер взагалі не була очевидною. Вони (Джим та Марк) спочатку рахували онлайн відео, потім думали зробити онлайн-сервіс для Нінтендо, потім ще якусь хрінь. Тобто думали над прикладними речами, не над інфраструктурою — але воно вочевидь не складалося, бо інфраструктура ще не була готова.

MSIE почався як ліцензія браузера компанії Spyglass, який, в свою чергу, почався як ліцензія NCSA Mosaic. Марк в подкасті кілька разів згадує відкритість Мозаїки, але це ж початок 90-х, опенсорс ще не дуже розвинений був, тому насправді це була пропрієтарна програма з опублікованим кодом. Вікіпедія ще каже, що Spyglass написали все з нуля, бо Мозаїку писали дикі студенти, її версії для різних ОС мали різний код і не завжди були сумісні, і взагалі. :)

Короч, цікава історія, все могло піти зовсім не тим шляхом.

‍У Stack Overflow вийшов звіт по їх щорічному опиту розробників, і українські розробники на 5 місці по кількості відповідей. Зрозуміло, що це більшою частиною про активність, а не тільки кількість - але ж це і є круто! :)

Я тільки що дізнався про змагання перших речень на честь Едуарда Булвера-Літтона, в якого в одному з творів було доволі абсурдне власне перше речення. Якщо чесно, може я до кінця не вловлюю абсурдності власне його речення, але переможці конкурсу абсолютно дикі:

Cassie smiled as she clenched John's hand on the edge of an abandoned pier while the sun set gracefully over the water, and as the final rays of light disappeared into a star-filled sky she knew that there was only one thing left to do to finish off this wonderful evening, which was to throw his severed appendage into the ocean's depths so it could never be found again--and maybe get some custard after.

або

I knew she was trouble the second she walked into my 24-hour deli, laundromat, and detective agency, and after dropping a load of unmentionables in one of the heavy-duty machines (a mistake that would soon turn deadly) she turned to me, asking for two things: find her missing husband and make her a salami on rye with spicy mustard, breaking into tears when I told her I couldn't help—I was fresh out of salami.

Там ще купа кайфових є, навіть трохи шкода, що на конкурс пишуть тільки перше речення, хочеться продовження. 😁

‍А давайте обговоримо CrowdStrike? 😁

Коротка версія того що сталося: купа бізнесів у всьому світу півтори тижні тому перестала працювати через BSoD, через софт для ідентифікації зламів! CrowdStrike, який працює як драйвер, на рівні ядра, викачав чергове оновлення баз, і почав на цьому здихати. В принципі, вони могли й сам драйвер так само оновлювати — нічого не вказує на те, що це було б чимось краще. :)

Найгірше те, що для спасіння кожен комп’ютер треба перегрузити руками у safe mode, і видалити .sys-файл. Фізичний доступ потрібен, короче, компанії з контракторами з Індії трошки в паніці. 😁

Ну й тут є два цікавих вектори: перший очевидний, про технології — в тебе така величезна відповідальність, а оновлення розкатуються одразу по всіх? Клауд Метабейза, малюсенької компанії в не-business-critical індустрії, і той обережніше оновлюють (протягом 3 днів). Тестування нікуди не годиться теж, як провтик такого левела (це ж не 1% користувачів постраждав) взагалі міг релізнутися? Дуже свіжа атака була, да? Добре, а чому взагалі код читання має таку дитячу помилку? Ниття про п’ятницю, доречі, нерелевантне, бо проблема почалася у четвер навіть по часу Каліфорнії.

Короче технічно це лажа на такій кількості рівнів, що боляче дивитися. Cybersecurity my ass, тупо якийсь гербалайф.

Але погляд з іншої сторони мені взагалі не подобається. Майже всі постраждавші бізнеси — з регульованих індустрій: авіаперевезення, фінанси, лікарні тощо. Фактично КраудСтрайк монополіст (виглядає так, я не знаю) цього ринку — простіше заплатити їм гроші, аніж доказувати регулятору, що ти не ішак. Це як з AWS і PCI-DSS — сертифікатор ставить галочку, якщо ти в AWS, або доказуй, що в тебе достатня захищенність.

Так от, в нас є монополія, від гербалайфу — компанії, яка не дуже може довести свою корисність (тобто отримати користувачів від нерегульованих індустрій). CEO цієї компанії відомий тим, що в час його бутності CTO McAfee вони випустили апдейт, який одномоментно вбив більше компів з Windows XP, ніж будь-який вірус. 🤣 Апдейт вилітає централізовано, абсолютно без будь-яких перевірок, і вбиває бізнес-активність величезної частки економіки більше аніж на день (моєму колезі відмінили суботній рейс через краудстрайк)…

Я тут навіть не намагаюся піти у конспірологію! Знаєте як вмерли всі цивілізації бронзової епохи? Вони працювали трохи як комунізм: централізовані палаци, куди стікалися всі добутки цивілізації (їжа, горщики, зброя, що там ще) — і потім розподілялися по людях. Без грошей, ринку тощо, і, здається, доволі непогано працювали. Аж допоки збіг критичних обставин — посуха, виснаження землі, зростання населення тощо — не призвели до загального колапсу дуже вже складної централізованної системи. Це була катастрофа гірша за розвал Західної Римської імперії.

Так от, CrowdStrike мені здається як ластівка можливих проблем. Дуже централізована система, мінімальна криза — і загальний колапс на два дні. Я не пропоную авіалініям перемикаться на використання блокчейна швиденько, але, здається, якусь адекватну реакцію побачити було б непогано.

Бо на сам CrowdStrike надії мало. Він за участь у рішенні проблеми своїм співробітникам і партнерам видав ваучери на $10 на UberEats. 🤣

Як ви там, чекали новий випуск 1-2-3 Techno? 😁 Дмитро дуже крутий чувак, вражає сфокусованістю і різноплановістю, тому і поговорити цікаво було. :)

Apple PCC

Я тут розгриз блог-пост про епловський Private Cloud Compute, і, чесно кажучи, підхід до проблеми вражає. Якщо ви не в темі — Епл робить сервіс для свого Apple Intelligence (отут я ржу капець), і щоб все було дуже приватно і сек'юрно. Але ж якщо просто зробити сек’юрний та приватний сервіс, як це довести? Є кілька проблем з доведенням цього факту:

• Конфігурацію сервера складно верифікувати зовні
• Визначити, який софт відповідає в якості сервісу, складно
• Що робити з адмінами, які можуть все споганити?

Вони використовують купу рішень, і вже існуючих, і нових, для того, щоб це забезпечити. Напишу все списком, бо так багато, що в тексті я сам почав заплутуватися:

1. Сильно звужений ланцюжок постачальників, щоби влізти в нього було дорожче і це було легше поміти.

2. Кожен сервер перед закриванням фоткається з високою роздільністю.

3. Коли сервер прибуває в датацентр, “we perform extensive revalidation” перед встановленням.

4. Для завантаження використовується Secure Boot, який завантажує тільки підписаний софт.

5. Інсталяція софта залишає записи десь? Це я так зрозумів фразу “approved for that specific PCC node”.

6. Що цікавіше, використовується Secure Enclave — так само як в айфонах. Забезпечує сек’юрність і незмінність розділу, де зберігається ОС та моделі. Стежить, щоби завантажений код неможливо було змінити чи підмінити під час виконання. Забороняє JIT, щоб новий код не виникав сам по собі.

7. Операційна система — це власне обрізана iOS/macOS, зі значно зменшеною поверхнею для атаки: наприклад, там немає ні ssh, ні будь-яких інших засобів віддаленого керування.

8. Увесь (новий) код написан на Swift’і, щоби не було питань із безпекою доступу до пам’яті.

9. Під час кожного завантаження Secure Enclave генерує новий випадковий ключ для шифрування диску (на який попадають користувацькі дані) і не зберігає цей ключ нікуди. Таким чином можна бути певним, що після перезавантаження дані на диску прочитати буде неможливо.

10. Окрім цього, кожен процес виконується у sandbox’і, з увімкненим Pointer Authentication Codes — це система, яка заважає підмінювати адреси функцій і адреси повернення (тобто крек для фотошопу в такому середовищі не спрацює 😁).

11. Після виконання дані стираються, а пам’ять, яка використовувалася для їх обробки, періодично очищається — щоб не залишалося якихось обривків тих самих даних.

12. Очевидно, e2e шифрування зробити неможливо — бо сервісу потрібно мати доступ до власне даних. Але кожен запис шифрується публічними (верифікованими під час виконання айфоном) ключами ноди PCC — таким чином жодна прокся/балансувальник їх прочитати не можуть. [Це вони https описали чи шо? Трохи не вистачає порівнянь із загально прийнятими практиками]

13. Всі запити проходять через незалежну OHTTP проксю, щоби епловські ноди не знали, від кого цей запит.

14. Ключі, доречі, не одні на всіх — перед власне запитом клієнт отримує від балансувальника вказівку, куди робити запит. Балансувальник при тому нічого не знає ні про клієнта, ні про характер його запиту — тому не може направляти упереджено.

15. Нагадаю, немає ssh чи ще чогось типу RDP — підписування коду і Secure Enclave теж завадили би запуску зайвого коду, але інтерактивний шел давав би значно більшу поверхню для атак на систему.

16. Інструментарій для спостереження за системою теж дуже обмежений. Скажімо, логи, які покидають машину, задаються заздалегідь, і проходять кілька рівнів незалежного рев’ю для апруву — де стежать, щоби в них не попадали користувацькі дані.

17. Кожен реліз софта для PCC публічний! Бінарна збірка мається на увазі, не джерельний код.

18. Клієнти шифрують свої запити за допомогою тільки тих сертифікатів, наявність яких можна перевірити у спеціальному публічному реєстрі релізів PCC.

Доповнюйте, якщо щось забув (або формулювання невдале) — пост трохи перенасичений повторенням одного і того самого з різних боків, тому я вже почав губитися і не певен, чи все цікаве перерахував. Але, як я вже сказав, масштабність підходу вражає.

Дякуючи Насті ми перервали півроку суто пацанського 1-2-3 Техно, хехе. Біжіть дивитися випуск з нею. :)

tabletki.ua

Стежите за історією, як за допомогою цілої постанови Кабміна їх намагаються вбити? Я трошки розібрався, що відбувається, і ситуація просто фантастика. Проєкт постанови (лінка на архів, бо авжеж державний сайт валяється) у пояснювальній записці каже:

Проєктом акту встановлюється, що розміщення пропозицій щодо продажу лікарських засобів за попереднім замовленням споживача може здійснювались виключно на вебсайті ліцензіата, що має право на здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а інформація про такий вебсайт внесена до Переліку суб’єктів господарювання, що мають право на здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Дуже розлого виражена думка, але суть така: окрім самої аптеки, більше ніхто публікувати ціни на ліки не може. Чому? Ну бо так “вдосконалюються вимоги” (це теж цитата з пояснювальної записки), ггг.

Тобто регуляції, мета яких — обмежити картельні зговори і загалом трохи обмежити “руку ринку” в дуже чутливому сегменті, раптом перетворюється на “заборонимо розповсюдження інформації”. Дуже хотілося б зрозуміти причини, бо зараз здається, що хтось намагається почати більше грошей заробляти.

Таблетки — вони ж як Хотлайн, це один зі стовпів комфортного життя по факту. 😁 І це ж не тільки про ціни загалом, а й про діскавері теж — я завдяки ним знаходив банальний парацетамол в момент істерики на початку ковіду, і всілякі інші дивні речі.

І з іншого боку — чому якийсь чиновник може зранку своєю соплею знищити абсолютно адекватний бізнес? Без жодних пояснень (“вдосконалюються вимоги” my ass), більше того — без жодних наслідків! Якщо чесно, хочеться не тільки відкочування постанови, а ще й покарань для авторів.

P.S. Петиція ось тут — і базово там голосів вже вистачає, але їх ніколи не забагато.

Новий інтерфейс Монобанку

Увімкнув і користуюся вже кілька тижнів, і можу сказать, що він мені не подобається. Так, я терпів ці кілька тижнів і намагався звикнути. Я прекрасно знаю, що звичка — ворог змін, я в кожному новому редакторі дивуюся, коли C-a не переходить на початок рядку. 😁 Та дуже добре розумію їх аргументи — і краси хочеться, і оновлень, і місця додавати нові продукти та фічі немає (раніше дійсно іноді можна було заплутатися, коли шукав щось не дуже часте — а зараз під акаунтами наробили іконочек).

Але! Всі ті дії, які я робив часто, стало робити гірше, іноді значно:

• Відкриваєш глянуть виписку — натисни ще додатково на кнопку після відкриття
• Або потяни праворуч, але там мікс з кількох аккаунтів — і це працює тільки у верхній частині екрану!
• Хочеш докинуть грошей з ФОПа? Тягнися пальцем в самий верх екрану, туди, біля суми; так, треба перехопити пальцем
• Тупиш в екран чекаєш поки побачиш результати і хоч оновити? Вгадав, схопитися і потягнути можна тільки за наявну транзакцію. І тільки на верхньому екрані, бо якщо зайти в транзакції — цей рух просто закриє їх.
• Хоч подивитися, де скільки грошей (вибачте шо я такий мажор, що в мене більше 1 картки)? Скроль крізь кожну картку, більше нема екрана огляду всіх рахунків.
• Ще краще, ти хочеш дізнатися, що там з грошима на валютній картці ФОПу? Ооо, пацан, давай: натисни у верхньому лівому куточку, потім вибери “ФОП” в самому низу екрану, а потім ще поскроль (тільки у верхній частині екрану) до необхідної валютної картки (тут я реально радію, що в мене немає єврової ще додатково хехе).

Мені є з чим порівняти, це все ще краще, ніж інтерфейси інших банків, але вже не значно, вже починає рухатися в сторону того трешу, який царить у ПриватБанку: “як користувач, я бажаю бачити всі послуги банку на одному екрані та одночасно в дуже заплутаній ієрархії, щоби я міг втрачати свій час на розглядання інтерфейсу банку, а не на гнусні тіктоки”.

Що мені цікаво — чому вони не збирають фідбек у користувачів? Якщо перемкнутися в старий інтерфейс, нема питань “що сподобалося/що ні”, тільки висить здоровезний задовбуючий напис “перемкнися в новий інтерфейс!” Це хуцпа чи підсвідомий страх, що фідбек не буде загально-позитивним?

Якщо мене чому і навчило життя, так це тому, що екстремально рідко, навіть у дуже талановитих людей, повна зміна інтерфейсу виходить краще, аніж попередня версія. Значно більше шансів на успіх — хоч і важче, і довше — рухати інтерфейс частинами, мати кілька локальних революцій замість однієї глобальної. Локальну і прожувати легше, і виправити недоліки простіше, і відкотити можна без того, щоб всю команду загнати в депресію.

Дуже надіюся, що Монобанк зможе прожувати цю революцію і виправити хоч частинку цих юзкейсів, бо зараз відчуття від інтерфейсу, що його зробили не для користувачів, а для самої компанії.

Wild podcast drops! До нас в подкаст завітав Рома Апостол, спів-засновник та CEO Mate Academy, а на дворі якраз майже обід і ви можете дивитися це взагалі без жодного докору сумління. Або з ними, яка різниця, випуск цікавіший навіть за розповіді Кацуріна та Птушкіна за їжу. 🤣

А давайте поговоримо за те, як Фейсбук продукує опенсорсні моделі, доки всілякі Опен-Ой-Веї беруть за них гроші? Є фантастична стаття Commoditize Your Complement, в якій з наочними прикладами добре пояснюється феномен комерційних компаній, які підтримують опенсорс. Це не альтруїзм в жодному разі, це спроба захистити себе від (майбутньої) конкуренції.

Виходить, що коли в тебе рахунок за сервіси OpenAI стає прям великим, ти подумаєш і підеш візьмеш відкриту модельку від Фейсбуку (від Мети, whatever) — і вийде, що основні свої гроші ти будеш і далі витрачати на рекламу, бо рекламних маркетплейси великих аж два (гугл та фейсбук) і подітися тобі нікуди. А новий ринок не виріс.

Додатковий плюс! Ти маєш змогу тримати в себе розробників, дослідників і науковців, які б в іншому випадку пішли покращувати OpenAI et al, або б взагалі заснували ще одну цікаву компанію.

І для фейсбука це фактично копійки — в них 135 млрд ревеню (і 88 млрд витрат) в минулому році версус 1.6 млрд (або 2, шось складне репортять) в OpenAI. Вони на прибуток можуть два десятки OpenAI’їв фінансувати і ще гроші залишаться.

Тож це не дурня, а стратегія!

Певен що ви чекали цього з нетерпінням, навіть якщо не знали. 😁 Новий випуск 1-2-3 Techno - з Максом Іщенко! Дивіться, поки гаряче! 😁

Ви питали — ми писали. 😁 Чи не питали, але як би там не було, в нас новий випуск 1-2-3 Techno, на цей раз із Всеволодом Соловйовим (не співпадіння). Початок вийшов технічний, а продовження зовсім ні, тому цікаво повинно бути кожному.

Ладно, ви й так знаєте, що я не по вступам, а по суті, тому просто йдіть та дивіться. :-)

Амазон у 2016 році відкрив свій перший магазин Amazon Go, де можна на вході відсканувати свій QR-код в апці Амазону, набрати, чого ти хочеш, а на виході з тебе зніме грошей автоматично. Нічого не треба сканувати, перекладати туди-сюди, короче, кайф.

Можна було, тому що вони закривають “Just Walk Out” — власне оцю технологію. І це супер-смішна історія, тому що я добре пам’ятаю, з якими фанфарами все це відкривалося, розпізнавання відео, AI, ML, терміни летіли у всі боки, у них навіть є (поки ще працюючий) сайт з описом, justwalkout.com — де вони нічого не кажуть прямо, але “наші технології перевернуть життя ваших покупців”, і все таке.

Але от стаття про закриття нам каже:

Though it seemed completely automated, Just Walk Out relied on more than 1,000 people in India watching and labeling videos to ensure accurate checkouts.

Шось я волаю як сич вночі. Десь пан Безос недодивився і на Амазон напали традиційні інновації аутсорсінга на дешевих працівників. 🤣 А як ми вражалися цій історії, коли вона тільки відкрилася, “майбутнє поруч”, капееець. Шулери, блін. 🤣

Не знаю, наскільки ви знаєте базу, на якій побудован увесь веб, але ASCII — це досі основа з основ. На щастя епоха кембрійського вибуху кодувань із latin1, koi8-u, cp1251 та всього іншого хламу вже пройшла і майже всі текстові дані (наприклад, веб-сторінки) сьогодні літають закодовані в UTF-8. UTF-8 дуже цікаве кодування, яке на відображення 1 символу може використовувати різну кількість байт — практично для нас це значить, що чим пізніше символ доданий, тим більше байт він займає. Тож на самому початку UTF-8 — це 1-в-1 американський стандарт кодування латинської абетки, цифр та символів ASCII.

Це все працює дуже просто, кожен символ закодований якимось числом (вибачте, що пояснюю такі основи, але це важливо для подальшої думки). Наприклад, символ пробілу закодований числом 32, а перевод рядку — числом 10. Так от, історично склалося так, що великі латинські літери йдуть перед маленькими, тому літера A - це 65, а літера a - це 97. Це дуже легко перевіряється все в тому ж пайтоні, запустіть в його шелі ord('A') і побачите самі.

Так от, зазвичай зараз сторінки віддаються з html-тегами, написаними маленькими літерами. А у 90-ті було навпаки, чому так? Ну бо тоді з модемами на 14400 бод (якщо пощастило) економили кожну краплю, тому менші числа авжеж були дуже в нагоді, а потім всі розлінилися і перестали економити. 😅

Тож якщо вам хочеться трошки зменшити розмір своїх сторінок, можна перевести всі теги у верхній регістр. Наскільки воно допоможе — залежить, авжеж, від вашої сторінки. Пишіть, що у вас виходить! А заодно поширюйте пост, бо нинішні тенденції не звертати увагу на перформанс самі себе не переборять. 👍

Програмісти неефективні

Програмісти, тобто люди, мета яких програмувати. Візьмемо, наприклад, мене. Певен, що більшість людей, що зі мною працювали, можуть підтвердити, що я люблю та вмію знаходити прості і короткі рішення, особливо коли хочеться результату прям тут і зараз. Це я не заради похвалитися, а як сетап — я не схильний будувати мікросервіси, діаграми мережевих зв’язків і все інше, коли можна обійтися скриптом на авк.

Я роблю в метабейзі інвалідацію кеша — і для спрощення не буду вам всі подробиці тут вигружать, але я вигадав many-to-many табличку для маркування кеша, перефігачив протокол спілкування з кешом, загалом, короч, 4 дні роботи і натрапив на edge case… розмовляю з продактом — він не програміст, але в минулому Head of data у великій компанії, тобто технічно непогано роздупляється — показав йому як все працює, і кажу: оцей юзкейс діч, реально ще тупо 2 дні на нього треба.

А він мені каже — а чого ти не додаси якесь поле типу cache_invalidated_at прям на картку запиту у таблицю?..

Ну так, трохи low-tech рішення, якщо є картка з таким самим запитом, то для неї кеш не скинеться — але таке і не часто буває, і не дуже важливе… Дуже кльове рішення. Реалізується буквально за 2 години зі всіма тестами (зранку ж і перевірив естімейт), змін в 3 рази менше, складність в 10 разів менша.

(Насмішніше те, що мені моя ідея з m2m табличкою не подобалася, я написав месагу в чат і там панове програмісти наобговорювали шо нормально я все придумав і не тре зайвих рефлексій, роби давай)

Тому що в продакта немає мети писати код, а в мене є. От коли в мене мета отримати якийсь результат — то раптово мозок починає генерувати прості солюшени. А коли треба написати код — так одразу все розвертається.

Не розумію, як це виправляти. Робити програміста міні-продактом свого напрямку? Ну то наче в метабейзі намагаються, пишеш proposal’и різні, такий весь в темі, але ось мене не спасає. Короч, рецептів не знаю, але спостереження тримайте. Можете постежити за собою, або за своїми програмістами. 😁

‍В метабейза є здоровезний yaml-файл з міграціями. Він вже був за 15к рядків, його розділили на два, і тепер той, куди додаються нові міграції — всього 6 тисяч рядків. 🤦‍♂️ Це конфігурація liquibase, і поки ми обговорюємо рішення — бо воно всіх харить, хоч і працює — цього монстра треба якось редагувати.

А воно змушує мій Emacs тормозити. Ну прям так що я друкую символи і воно нешвидко, а іноді який ентер як натиснеш і воно з півсекуди чехлить. Я вже спробував його редагувати у Саблаймі (неправильно робить відступи і приходиться руками дотикувать, що з ямлом прям стрьомно), в Зеді (те саме), перейти на tree-sitter щоби не тормозила підсвітка, відключати підсвітку…

А потім мені прийшла світла ідея в голову. Ну не може ж так бути, щоби софт можна було самому в собі розробляти і не було профайлеру, правда? Таки є, і прям дуже простий у використанні. M-x profiler-start, шось поробив, M-x profiler-stop, і можна дивитися в M-x profiler-report результати.

Ну й результати ось вони, на скріншоті — все очевидно. flycheck занадто часто намагається перевірити синтаксис і в нього занадто багато часу це займає. Ну ок, відключив його для yaml-файлів на idle, і все, тормозити перестало. Не знаю, чому раніше не навчився цієї діагностики. 😁