Сьогодні зранку пройшли із сином Split Fiction. Це гра тих самих чуваків, що й It Takes Two, тобто теж спеціально спроєктована, щоби грати в кооператив на одному екрані, без альтернативних режимів — і без взаємодії зазвичай далеко не просунешся. Стартує дуже лайтово, щоб новачки втянулися, але потім гемору достатньо. Це авжеж не восьмибітні контра чи маріо, не знущається — але й складно достатньо, щоби відчувати задоволення від гри.

Що взагалі сказать хотів: справжна сучасна класика, що одне, що інше. І сюжет непоганий, і задоволення від гри купа, і вона справжній кооператив, не Діабла, де просто поруч бігаєш. Що з дітьми, що з не-геймерами — кльово заходить.