У моєму дитинстві ми постійно їздили на море на турбазу Укрчерметавтоматики на Утлюцький лиман. Це той, що за Бірючим островом, з максимальною глибиною в 3 метра, напевно. Схема була така: щоби покупатися, ти береш і йдеш півкілометра в море, тоді буде з півтора метра глибини, там і покупаєшся. 😁

Так от, посеред лиману стирчала величезна їржава баржа, дуже стрьомна на вигляд, штормом якось занесло з моря власне. Забрати її звідти було неможливо, вона наглухо закопалася в пісок і стояла їржавіла. На тій турбазі я був щонайменше 10 разів, і вона завжди стояла на мене дивилася. А якось в один з разів мене дядя разом із другом на катамарані повіз до неї, і вдарив її тим катамараном. Воно гуло так, що потім мені ще років 5 у нічних кошмарах снилося. 🤣

Баржу потім на метал порізали, і фоток в нас не лишилося (жах!), такий пам’ятник загубився… Але що гріє душу — тепер для когось А-50 буде такою баржею. 😁