В чатіку про стартапи написали за історію з реального світу про бізнес по доставці посилок через кордон. Я так розумію, що ідея була в тому, щоб наявний хаотичний рух організувати і зробити зручним одночасно і для клієнтів, і для перевізників/водіїв — забрати інтерфейсами тертя спілкування, коли тре з водієм домовитися, що, коли, куди, як, де віддати і все таке інше. Ну короч, розумно все. Але:

> Було дивно закриватися, маючи product-market fit. Проблема була в тому, що перевізники не хотіли або ж не могли працювати 100% в білу.

Імхо, це результат зіткнення “програмістського” (for the lack of better word) світогляду з реальним світом. Ну типу цей бізнес побудований на такій кількості перетинів різних проблем, що працювати вбілу не тільки дорого, це ще й аналог італійської забастовки.

Це дуже сумний стан речей, але це наша реальність. Я трошки здаля наблюдав єкомерс середніх (для України) розмірів, який був повністю чорним — їх навіть ніколи не чіпала податкова, бо не знала про їх існування. Тільки вони (на вимогу інвестора) хоч трохи показали потік грошей, як податкова не забарилася нагадати про себе у самий гнусний спосіб.

І, очевидно, стати повністю білими в них варіантів нема — бо їх найближчий (і більший) конкурент просто таки vantablack і тому може дозволити собі бути дешевшим. І все, їм хана.

Найгірше у всій цій історії те, що чесна робота вбілу стає все більш і більш накладною, дякуючи нашим реформаторам з податкового комітету, і тому… не знаю шо тому, тому дуже сумно, от шо. Здається очевидним, що спрощення ведення бізнесу вбілу — і в ідеалі так, щоб ризики ведення вчорну були значно вищими за доходність — було б значно ефективнішою в плані зборів податків стратегією…

Такоє.