Програмісти — дуже поверхневі. Як і всі інші люди, але то окрема проблема. 😁 Підтвердження тому — те, що ми працюємо в індустрії моди, та кількість коментарів про дужки під кожною згадкою Кложі. Здавалося б, у Кложі є дійсно важкуваті для пересічного сторони, але ні, нумо нити за те, що одразу впадає в око. :)

Системне рішення наразі бачиться тільки одне — фізичне насилля. 🤣 Тобто якимось чином широкому загалу пояснити різницю між «просто» та «легко» (див. Річа Хікі про Simple Made Easy).

Але доки всі цього не усвідомили — а нові програмісти з‘являються швидше, ніж старі розвиваються — треба з цим працювати. 😁 Це значить, що форма — дуже важлива (дивись ліспові дужки знов).

Ця думка не була мені очевидною років 15-20 тому, «бо важливіше сенс», і взагалі я сприймав прислів‘я «зустрічають по одягу» як критику суспільства. Але це не критика, це констатація факту, що на твою складну і глибоку натуру звернуть увагу тільки тоді, коли ти будеш нормально виглядати.

Тому оформлення коду — абсолютно критичне.

Так-так, я розумію, що я здалеку зайшов, як для такої загальноприйнятої точки зору — але я спробував написати одним махом за файний код і вийшов дуже сумбурний пост, тому давайте відкусювати по шматочку.

Один з інструментів розуміння коду — привести його до ладу. Коли є якийсь не дуже очевидний шмат коду, перейменовуєш пару змінних більш зрозуміло, трохи підправляєш стиль — і код стає ріднішим і зрозумілішим. У більшості випадків ці зміни можна викинути, якщо код був достатньо нормальним, або використати як перший крок до приведення проєкту до ладу.

Підлаштуватися під прийняті у проєкті стандарти теж важливо по тій самій причині: з використанням якихось підходів до них приходить звичка, вони стають легші, тому код стає легшим для читання.

В активному проєкті деякий відсоток змін у справному коді заради приведення його до новіших стандартів — імхо нормальне протікання життя. Він не повинен бути великим, але й зовсім не змінювати — небезпечно, бо проєкт стане накопиченням різних стилів.

А це захламлення. Накопичення різних стилів, підходів, використання різних бібліотек для одного й самого в різних місцях — це засмічування. А засміченмй проєкт — він як звалище, буде гнити в різних місцях і відбивати бажання зазирнути в окремі куточки. А то й взагалі.

Тому не соромтеся прибиратися.