В нашій культурі є певна проблема — її можна назвати хворобливим перфекціонізмом, або придиркуватістю, або може ще щось можна вигадати, але це точно хвороба всієї країни.

Розкажу, що тригернуло написати. Діма Малєєв пише у фейсбуці: «почали знімати відео англійською, але важкувати, купу помилок робиш — типу артиклі невгаразд». Я посміявся трохи, бо артиклі в мене йдуть від серця, я їх у розмовній речі ставлю мало не рандомом. :)

Пішов почитати коменти, думаю ну точно хтось доїбеться, так? Чувак пише: «ти там сказав the Ukraine, не треба так». Ну просто геній, пости не читаю @ в каментах сру. І через коротке обговорення: «зараз я спробую пояснити думку розгорнутіше». От реально хочеться тут «спершу зроби» використати, в мене просто згорів вихлоп повністю.

Люди, які мене знають, зможуть підтвердити — я теж дуже прискіпливий, до всього. Моє головне досягнення: я це висловлюю у рантаймі вголос і не дойобуюсь до людей в каментах — але мені здається, що це загальнонаціональна проблема, бо воно лізе зі всіх щілин.

Я не знаю, що з тим робити. В нас історично є купа проблем, які заважають розвитку проти більш успішних народів. У Нідерландах люди так по-різному розмовляють, що взагалі незрозуміло, як вони друг друга розуміють, але ж ніхто ні до кого не пристає, а в нас публічний простір переповнений претензіями до того.

Тож давайте не будемо один одного за дрібниці зайобувати. Зупинимо придиркуватість разом!

P.S. Гарне слово видумав, га?)