Це нагадує, що вигадувати назви, не бувши нейтів спікером, дуже важко. Я колись написав для пайтона бібліотеку парсингу опцій — бо наявні поводилися набагато гірше, ніж те, що було в меркуріалі. Там можна було вказувати тільки кілька перших букв команди/опції, кльове розрулювання конфліктів, компактний запис у коді — а наявні опшнпарсери та гетоптс та інші були не ергономічні та рагульні.
Написав і назвав
finaloption - з натяком на те, що це останній парсер опцій, після нього вже нічого не треба робити. Але це ще й сталий вираз, який проміж іншим означає останнє бажання перед стратою. Не можу нагуглити це, до речі, але мені кілька людей сказало про те, тож я перейменував лібу на opster.Ну як у приказці, іменування — одна з двох найважчих справ у програмуванні.