Висить у табах сафарі на айфоні в мене стаття під назвою “The internet made defensive writers of us all”. Все хотів про неї написати, але якось не вдавалося слова до купи зібрати.

А тут довелося покататися по місту і послухав епізод «щіт ай ноу» про історії з Інтернету. Історії непогані зібрали, я в принципі доволі багато реддіт читаю, але ці якось не зачепив. Так ось, у подкасті Діма висловив думку про те, що Інтернет — мертвий. Ось наочно з людиною ти спілкуєшся — і це людина, а її аватар в інтернеті — то видумана, пуста оболонка, і вона мертва, це не справжня людина.

І якось дві ці речі у мене в голові зійшлися, не можу їх полишити. Я, наприклад, намагаюся (чи не ускладнюю собі життя, дивлячись як на це подивитися) аватар не генерувати та бути онлайн таким самим, яким я є в житті. У сенсі не удавати, що я коуч зі знання як все робити у тих випадках, коли я не впевнений у повторюваності результату, наприклад.

Але це небезпечно! Варто було в інтерв‘ю для ДОУ згадати, що мене дратують в айті новобранці, яких не цікавить нічого, окрім грошей, сходу знайшлася купа народу, яка зробила далекоглядні висновки. І що у Касті нікому гроші не платять, і що окрім овертаймів в нас тільки овертайми, і дідовщина, і взагалі в дупу довбимося замість програмування.

Треба чесно сказати, що вийшло там сформулювати не дуже добре, але скажи отак у вічі — і людина спробує зрозуміти, яку емоцію ти хочеш донести. Скажи це в інтернеті — і на тебе нападають скажені «в інтернетах хтось неправий».

Цей стиль, з розшаркуваннями у різні боки та намаганням перекрити всі можливі вектори атаки — неприємно читати. Написано для всіх і ні для кого. Тож я відмовляюся грати у цю гру, палає дупа — зменшуй у ній тиск. :) У сенсі, як писали у книжках, автор розраховує на здоровий глузд і буденне милосердя читачів.

Гарних усім свят! 🎉