Ми - Втрачене Покоління.

Наше Життя - лабіринти осінніх вулиць, де з обох боків потрісканих доріг стоять угрюмо недобудови.

Ми сталкери, що блукають туманним степом зі зброєю в руках.

Шлях наш вкрито жовтим опавшим листям. Наші ноги відвикли відпочивати, а руки - лежати без діла.

Очі наші в'їдаються яструбиним зором в навколишній світ, як ліхтар в'їдається світлом у темряву. І в них спокій глибин океану, та зконцентрованість майстра над витвіром.

Ми звикли приймати Дари, тільки якщо вони надходять від Бога.

Наші Душі палають вогнями, які здатні пришкварити руку Диявола, якщо він насмілиться простягнути її.

Наша Доброта. Не як слабкість та неспроможність гнівитись, а як зневага до самодурства й делюзій.

Йдемо ми таємними тропами, знаючи сенс нашого буття у цій великій Грі. Ви ніколи не бачите нас у роботі, але її результат відчуваєте постійно.

Любов наша, тиха, тріщіть, як вуглі у багатті, як гілки у вітряному лісі.

Коли ви побачите нас на вулиці, то впізнаєте лиш за поглядом.

~