❤️ Осінь у Білопіллі…

Знайомі вулиці, якими колись поспішали у своїх щоденних справах. Дороги, що пам’ятають наші кроки, зустрічі, розмови, чиїсь усмішки біля хвіртки…

Тепер тут інакше чути тишу. Осіннє листя кружляє над порожніми тротуарами, лягає на розбиті дахи, засипає стежки до будинків, де давно не відчиняли дверей.

А пам’ять уперто повертає нас у ті звичайні дні, коли можна було просто йти рідною вулицею, нікуди не кваплячись і ні від чого не ховаючись.

🥺🫂 Як же все змінилося… І як мало ми тоді знали про щастя просто бути вдома...