За словами начальниці відділу культури Білопільської міської ради Лариси Зарко, вже вчора, 11 липня, працівники хотіли прийти до школи, щоб прибрати уламки скла, винести те, що ще можна врятувати, зберегти залишки техніки та музичних інструментів.
«Я їм суворо заборонила це робити, — говорить Лариса Миколаївна. — Після таких ударів завжди є ризик повторних обстрілів. До того ж будівлю спочатку мають обстежити відповідні служби, і лише після цього туди можна заходити».
Та люди все одно приходили. Стояли біля понівеченої будівлі, фотографували руйнування, плакали, надсилали світлини своїм учням і випускникам.
Для тисяч білопільців ця музична школа — не просто навчальний заклад. Саме тут навчалися покоління дітей, проходили концерти, творчі вечори, фестивалі. Її концертна зала була однією з найбільших і найкращих у громаді. Для багатьох вона стала місцем перших виступів, хвилювання перед виходом на сцену, щирих оплесків і незабутніх спогадів.
Унаслідок обстрілів пошкоджено музичну апаратуру, інструменти, приміщення школи. Постраждали й два роялі — єдині, що залишалися у Білопіллі саме в цій музичній школі.
Також ворожий удар пошкодив дах Центру культури і дозвілля "Україна".
Найголовніше — під час обстрілів у приміщеннях не було людей, тому обійшлося без постраждалих.
Як ліквідовуватимуть наслідки руйнувань, поки що сказати важко. Важко дивитися, як зникають ті осередки культури, які роками створювалися й береглися громадою.
Ще зовсім недавно у концертній залі музичної школи записували виступи місцевих виконавців, проходили концерти, лунала музика, звучав дитячий сміх. Сьогодні тут — вибиті вікна, понівечені стіни й тиша.
Особливо боляче усвідомлювати, що ворог, який не має поваги до культурної спадщини, цілеспрямовано нищить нашу культуру, нашу пам’ять, нашу ідентичність.
І водночас слова однієї з наших читачок стали символом віри в майбутнє:
«Цю залу ми обов’язково відбудуємо. І саме в ній колись прозвучить реквієм по ворогу, який так і не зміг знищити ні нашу культуру, ні наш дух».
#russiaisaterroriststate