❤️‍🩹🌺 Літо в Білопіллі завжди пахло травами, нагрітими сонцем вулицями і стиглими садами. Воно приходило тихо, розливалося над річкою, торкалося старих будинків, що пам’ятають не одне покоління людей. І здавалося, що так буде завжди...

Сьогодні наше літо інше. Воно так само зеленіє полями, співає птахами на світанку і ховається у затінку старих дерев. Але між цими звичними звуками лунають вибухи... а між ними живе тиша, яку ми навчилися чути по-особливому. Тиша очікування. Тиша спогадів. Тиша за тими, хто не може зараз милуватися цією красою поруч із нами.

Природа не знає про людські війни. Вона вперто продовжує своє життя: розквітають квіти, зеленіють дерева... І дивлячись на це, розумієш — життя сильніше за будь-яке зло.

Білопілля живе. У кожному будинку, що вистояв. У кожному садку, який цього літа знову зацвів. У кожній стежці, що веде додому. Живе в людях, які попри все не втратили любові до своєї землі.

Ми сумуємо за безтурботними літніми мирними вечорами, за голосами друзів і сусідів, які колись наповнювали наші вулиці. Але разом із цим бережемо найголовніше — віру.

Віру в те, що одного літнього ранку над нашим містом буде чути лише спів птахів. Що повернуться люди. Що у вікнах знову горітиме світло мирного життя. І що Білопілля, змучене, але нескорене, зустріне своє найщасливіше літо.
Мир обов’язково приходить до тих, хто його не припиняє чекати.

Автор відео: Ольга Корсун