Голоси

Тиша лякає. Андрій дивиться в стелю й чекає прильотів. Почути б один, два, три, вісім, двадцять три, тридцять один, сорок – і можна засинати. Але все тихо. Навіть солов'ї й собаки мовчать. Третя година ночі, а Андрій лежить, дивиться в стелю й чекає прильотів. Прильотів не буде, бо Андрій у маленькому містечку на заході країни, і прильотів тут не було ніколи... ▶️ Читати далі...