Люди зі срібною кров'ю вважаються богами, адже з її появою набули й дивовижних сил. На відміну від червонокровних. Їх пригнічують, вважають служниками й рабами, всіляко руйнують їхні надії на майбутнє, що б вони не постали проти.
Мер, народившись із червоною кров'ю, теж усе життя думала, що має лише два шляхи майбутнього – або знайде якусь більш-менш оплачувану роботу, або її заберуть на війну проти сусіднього королівства, яка триває вже понад сто років. Вона не планувала ніяк із цим боротися, адже що може зробити проти тих срібнокровних богів?
Однак доля мала інші плани. Завдяки численним подіям Мер потрапляє на свято, на якому мають обрати наречену для кронпринца, випадково падає на електричний купол і... пробуджує в собі силу блискавки.
Невже чаша вагів нарешті починає міняти напрям на користь червонокровних?
Це фентезі – перелом між старим і новим поколіннями. Віддалено нагадує про «Голодні ігри», «Дивергента», «Сотню», й інші схожі історії, але щось вже є і від фентезі, які частіше пишуть зараз. Можливо саме тому, попри численні недоліки, я все одно не могла відірватися від читання, адже зростала на старому поколінні.
Перша книга може здатися занадто багатою на події, які змінюються швидше, ніж встигаєш звикнути до нового положення Мер. Ніби авторка хотіла якомога хутчіше розставити всі фігури по дошці, що б далі у вже повільнішому темпі рухати їх по сюжету – бо починаючи з другої книги темп і справді сповільнюється.
Те саме можна сказати й про романтичну лінію – надто швидко виникли почуття у головного трикутника, для появи яких, як на мене, замало було моментів, та й розвивалися вони теж хутко, як і довіра Мер до двох принців – кронпринца і його молодшого брата. Хоча мені сподобалося, що тут авторка до останнього прописує напругу і досить добре утримує троп від ворогів до коханців.
Але й це було зроблено для розвитку подальшого сюжету. Незважаючи на те, що фентезі радше політичне – адже виникає революція за права червонокровних – багато кроків і рішень герої приймають саме на основі любові. Саме з цієї причини мені було важко читати першу половину третьої книги, бо не було комфортно від того, де опинилася Мер і через що їй довелося пройти. Хоча не можу заперечувати, що ті місяці певною мірою допомогли їй сповільнитися, подорослішати й інакше поглянути на себе та своє ставлення до оточуючих. Завдяки тому, що Мер переживала такий етап, авторці вдалося поступово вводити інші пови, що допомогло історії набути ще більшої глибини і розкрити краще деяких персонажів.
Четверта книга хоч і була цікавою, але якщо копнути глибше і подивитися на основу її створення, то можна побачити, яка вона дуже хитка. Адже це показало, наскільки блякло прописаний один із персонажів. От наче всі події до останньої книги мали б вже навчити цю людину інакшого погляду на світ, проте авторка до кінця наполягала на його впертості.
Незважаючи, що серія містить чотири основні книги, більшість питань так і залишилися без відповідей, хоч на них часто акцентували увагу. Можливо авторка детальніше пише про них у новелах, тому сподіваюся, що КСД перекладуть також і їх, оскільки хочеться більше дізнатися про цей світ.
Усій серії ставлю тверду четвірку.
✨4/5
#відгук
