📎Кремль відмовився визнавати «дизельну угоду» з адміністрацією Трампа стимулом для повернення до переговорів щодо завершення війни в Україні.

Прессекретар Путіна Дмитрій Пєсков у вівторок прямо заявив, що не бачить зв’язку між дозволом США на експорт російського дизельного палива та переговорним процесом.

За його словами, це «дуже взаємовигідна стаття російсько-американського співробітництва», яка відповідає інтересам Сполучених Штатів, світових енергетичних ринків і самої Російської Федерації — «тому це відбувається».

Водночас, за даними Reuters, американські переговорники Стів Віткофф і Джаред Кушнер на зустрічі в Майамі з українськими чиновниками подавали цю угоду саме як інструмент впливу. Вони сподівалися, що дозвіл на експорт дизеля допоможе «пом’якшити» позицію Москви, частково як сигнал готовності Трампа до співпраці з Росією, і посприяє відновленню тристоронніх переговорів.

Джерело, близьке до Кремля, також назвало угоду «здатністю повернути Росію» до столу. Однак те саме джерело чітко окреслило реальну умову Путіна: повернення за стіл переговорів можливе лише після отримання «решти 11% Донбасу», яку можна буде представити всередині Росії як перемогу.
Українська сторона, за повідомленнями, поставилася до американського підходу скептично, розцінивши його як спробу використати комерційні важелі для умиротворення Росії.

Висновки
1. Кремль демонстративно відкидає логіку «стимулів». Публічна позиція Пєскова чітко показує, що Москва не збирається визнавати жодних економічних поступок з боку США як причину зміни своєї позиції. Це класична тактика: отримувати вигоди, не даючи взамін політичних зобов’язань.
2. Американська ставка на «комерційне умиротворення» виглядає слабкою. Ідея, що дозвіл на експорт дизеля сам по собі зробить Росію поступливішою, суперечить і заявам Кремля, і словам близького до нього джерела. Реальна умова для переговорів — територіальні здобутки, які можна продати всередині країни як перемогу, а не енергетичні угоди.
3. Розрив у сприйнятті між Вашингтоном і Києвом. США, судячи з усього, шукають будь-який практичний важіль для швидкого прогресу. Україна ж бачить у цьому ризик, що економічні поступки Росії не призведуть до реальних змін на полі бою чи за столом переговорів, а лише зміцнять позиції Москви.
4. Стратегічна ясність Кремля. Поки Путін не отримає те, що вважає достатнім для внутрішньої легітимації «перемоги», жодні дизельні чи інші комерційні угоди не змінять його переговорну позицію. Економічна вигода для Росії в цій схемі є додатковою, а не вирішальною.

Якщо коротко: дизельна угода — це бізнес і сигналізація, але не важіль впливу на позицію Кремля щодо війни.

@berezoview