Про принцип Парето і залягання на дно.

З власного досвіду роботи в компаніях від 15 до 15000 співробітників, я склав собі дуже просте правило. Воно допомагає керувати власними очікуваннями і простіше ставитися до життя.

Отож,
Якщо в організації працює більше 100-150 осіб, 20% з них створюють 80% цінності. Інші, здебільшого, пасажири, що проходять повз.

Чому так?

По-перше, в маленьких організаціях дуже складно залягти на дно. Наприклад, я зустрічав практику щотижневих зустрічей власника з усією компанією, на яких по кожному проєкту говорили не керівники проєктів, а їх учасники.

По-друге, що більша організація, тим більше у неї може бути стратегічних цілей. Але, як тільки таких цілей виникає більше, ніж одна, натурально виникає поняття пріорітетів. А отже, хтось працює над проєктом, від якого залежить існування компанії, хтось лежить куняє над якимсь RnD без визначеного обсягу чи розкладу.

По-третє, вимоги до тактичного управління зростають експоненційно з укрупненням компаній. Не всі керівники тягнуть, тож на таких можна трохи їздити і не особливо пітніти при цьому.

Ви відносите себе до 20% чи до 80% колег?

#beardthink