Про якість і сорти.

Дуже полюбляють менеджери різного рівня давати на співбесідах чи під час менторських сесій задачі, які не можна вирішити. Або ж їм так здається =). Один з типових кейсів - замовник хоче певний обсяг і не поступається по витратах і строках. Я потискаю плечами і кажу, що треба переглянути сорт продукту. В кращому випадку - німа сцена. Давайте подивимося детальніше.

Я не знаю, які тренери чи книжки наглухо травмували більшу частину керівників проєктів, що вони готові згноїти себе і свою команду в неоплачуваних овертаймах, аби тільки надати клієнту продукт найкращої якості. Питання в тому, що якість - лише один з вимірів, треба не забувати про сорт (grade).

Порівняння якості і сорту чудово пояснюється на прикладі бургерів:
- Висока якість, високий сорт - бургер у мішленівському ресторані з найкращих інгредієнтів
- Низька якість, високий сорт - бурге у мішленівському ресторані, який випадково пересолили
- Висока якість, нижчий сорт - смачний бургер з кафе навпроти дому, звичайні інгредієнти з Сільпо.

Якість в різних сортах програмних продуктів вимагає різних зусиль. Наведу приклад.

В одній з компаній я впровадив наступну систему грейдів продуктів:
🈯️ Прототип - найнижчий сорт. Немає автоматизації. Продукт має бути знищений впродовж 90 днів після релізу. Не підлягає розбудові.
🈯️ Low-scale продукт - наступний рівень. Має юніт-тести, неавтоматизовані пайплайни. Може бути розбудований з часом із переписуванням окремих модулів.
🈯️ High exposure продукт - найвищий рівень. Автоматизаці тестів і пайплайнів, DTAP, розбудова гнучкої архітектури.

Ця схема стартує прямо з етапу продажів, коли ми дізнаємося про бюджетні обмеження, очікування по охопленню користувачів і інші деталі бізнес-кейсу. Правильний підбір сорту продукту дозволяє пропонувати клієнтам найкращі рішення з точки зору витрат-вигоди і прозоро керувати очікуваннями.

Керувати якістю можна не тільки витискаючи педаль газу в саму підлогу.

#beardthink #практика