Синьйор мусить знати все!
Ні. Не все.

Радше так: синьйор не має знати напамʼять увесь MDN. Як і мідл. Як і джун. Як і техлід. Взагалі, розробник не має знати всього напамʼять — це не показник експертности.

Розробка — це не контрольна робота. Це не про “знаєш або не знаєш”. Це про вміння орієнтуватися, коли стикаєшся з новим. Про вміння формулювати запит, знайти джерело, зрозуміти, перевірити, застосувати. Це — робота з невизначеністю.

Так, є база, без якої нікуди, і яка постійно змінюється. Є зони відповідальности. Є глибина, яку справедливо очікують від розробника певного рівня. Але навіть у синьйора в голові не вміщається весь Intl API, увесь Grid, або всі edge-кейси WebRTC. І це — нормально.

Найкращі розробники, з якими я працював — не ті, хто “все памʼятає”. А ті, хто не втрачає холодної голови, коли чогось не знає. Хто знає, як і де шукати. Хто не боїться питати. І хто не знецінює себе за пробіл — бо знає, що пробіл не означає порожнечу.

Коли я не знаю щось на співбесіді — це не провал. Це точка росту. Коли забуваю щось на етері — це не соромно. Це звичайний обсяг людської памʼяті, а не причина знецінювати себе.

Знання — це не інвентар, який мусить бути повним.
Це навичка працювати з невідомим.
Уміння рухатись уперед, навіть коли карти в голові ще не розкладені.

Між “я не знаю, як дізнатися” і “я не знаю, але розберусь” — ціла прірва. І справжній фахівець — це той, хто цю прірву давно перейшов.

Ти не мусиш усе знати.
Ти мусиш вміти дізнатися.

💬 А ви як ставитеся до моментів, коли чогось не знаєте?
Чи було таке відчуття, що «мусив же це знати!» — і що з ним робили?

P.S. На fwdays за 100 гривень?! Це можливо взагалі? Я кажу — так!

🔗 @babichdev