#думки_вголос
Для мене величезною загадкою залишається те, чому досі існують матричні співбесіди.

З огляду на увесь мій досвід проведення й проходження інтервʼю, я вважаю цей метод найнееффективнішим, ба більше — шкідливим. На мою думку усе, що здатна перевірити так звана "матриця компетенцій" — це здатність людини до дослівного запамʼятовування тексту. Надзвичайно корисна навичка, коли ти у третьому класі, але коли ти доросла людина — далеко не основна.

Звичайно, можна сперечатися про доцільність матриць, про те, що не все так однозначно, але погляньмо правді у вічі — в переважній більшості випадків така співбесіда зводиться до замальовування клітинок.

Мені здається, що співбесіда має усе-таки перевіряти навички, максимально корисні в робочих задачах. Звичайно, якщо в посадові обовʼязки входитиме декламування напамʼять визначення івент-лупа, то шо ж, це співбесіда і має перевірити.

Але якщо на роботі треба робити роботу, то й питання мають бути відповідні. Щоб розкривали ваше вміння працювати з невизначеністю, зі складністю, перевіряли вашу клепку. Про івент-луп завжди можна встигнути поговорити, але розмова має підводити вас до пояснення яому саме івент-луп вам тут треба, і як ви обґрунтуєте ваше рішення.

Що ще показово, майже усі, хто потрапив у пастку матричних співбесід, практично в один голос кажуть про незалученість і апатичність саме інтвервʼюєрів. Ну тобто людина сидить, ставить питання зі списку, чекає єдино вірну відповідь, ставить галочку і так далі по колу. Енергія мокрої макароніни, як то кажуть за кордоном.

Зазвичай це дуже показово, бо така "співбесіда" не вимагає ніяких навичок проведення інтервʼю, окрім читання з листка і здатності на слух визначити чи достатньо точно було процитовано визначення з MDN. Зустрічаються з різних дві самотності, так би мовити — незацікавленість і неможливість проявити себе. Результат тут очікуваний та очевидний.

Для мене особисто матрична співбесіда сигналізує про багато речей всередині компанії. Наприклад те, що компанія не здатна адаптувати свої процеси найми під реалії ринку і досі вважає, що живе в 2010-х роках. А ще це мені каже про те, що компанія абсолютно не має уявлення, кого саме вони шукають. Портрет ідеального кандидата тут — це рішення японського кросворду, а не живий фахівець, який буде здатний розвивати продукт.

Я часто раджу сприймати технічну співбесіду як найкраще, що з вами в принципі станеться в цій компанії. І якщо "найкраще" це оце, то у мене невтішні новини — буде гірше. Співбесіда це ваша перша взаємодія з майбутніми колегами, це віконце, через яке видно ваш майбутній проєкт. Але якщо це віконце завішане десятирічної давности газетою з затертим сканвордом — то й в кімнатку з проєктом теж навряд чи часто пробивається сонце.

Коли я проводжу консультації щодо співбесід, для матричних інтервʼю у мене лише одна порада — відбудьте її, а там вже як складеться. Якщо ви не цікаві компанії як інженер, а лише як заповнена гугл-форма, то чому вона має бути цікава вам? Поважайте себе і свій час.

А до тих, кому доводиться проводити співбесіди, я маю маленьке прохання — практикуйте усі інші види інтервʼю: лайвкодинг, системний дизайн, поведінкові, ситуативні, сценарні, які там ще. А матричні за можливості не практикуйте.

Бо матричні співбесіди породжують матричних синьйорів. А матричні синйьори нічого хорошого вже не породжують.

Поважайте себе і свій час.

Всім цьом у лобіка, починайте срач в коментарях ;)