А ще 23 серпня вебспільнота відмічала так званий Internaut Day — День Дослідника Інтернету. Він присвячений усім, хто бодай якось дотичний до розвитку Мережі. І з цією датою я вас, друзі, хоч і дещо запізно, вітаю.

До речі, дату 23 серпня було обрано хибно, і ніхто вже не дасть відповідь, чому саме. Справа в тому, що 23 серпня 2016 року Facebook опублікував повідомлення, в якому зазначив, що "цього дня 25 років тому веб став відкритим для світу" та подякував Тіму Бернерсу-Лі за те, що зробив світ відкритішим та повʼязанішим.

Проте того ж дня сам Бернерс-Лі обурився цьому повідомленню, бо дата була просто напросто видлубана з носа.

А насправді ця подія відбулася 6 серпня, коли пан Тім Бернерс-Лі в мережі Usenet, а саме на форумі alt.hypertext опублікував опис свого проєкту World Wide Web, тим самим відкривши світу ідею повʼязаної павутини сторінок та поставивши за мету доступності будь-якої інформації з будь-якої точки Мережі.

Що робить цю публікацію дійсно визначною? Це не був просто опис ідеї, не просто документ. Це був заклик. Заклик до спільноти приєднатися до розвитку проєкту. Фактично Бернерс-Лі відпустив своє дітище, WWW, у вільне плавання та передав його до рук ентузіастів по всьому світу.

І в той час, коли Всесвітня Павутина робила свої перші кроки до незалежності доступу до інформації, на іншому боці планети до своєї Незалежності крокувала Україна.

Ми, українські веброзробники, багато чим завдячуємо саме серпню 1991 року. Без тієї публікації не постало б відкритого вебу, яким ми його знаємо, а без проголошення Незалежності не постало б сучасної України.

І ми не були б саме українською спільнотою веброзробки. Можливо, ви б зараз читали блог Сєргєя Бабіча "Удівітєльний мір вебразработкі". Тьху, аж млосно стало.

Але сама ідея Незалежності настільки глибоко сидить в нас самих, що цього просто не могло не статися. Так, наш шлях до неї і досі не скінчився, ми досі виборюємо її. Ми ледь не втратили її, та знову стали на захист. І якщо тоді, 1991 року, ми, як і усі інші новонароджені держави, відбулися економічною кризою, то нині платимо свою ціну кровʼю.

І ми не повинні цього забувати у жодному разі. Бо ціна ця висока і незворотня.

Тож із Днем Незалежності вас, товариство, і дай нам бог так само вітати одне одного із цим святом і за пʼятдесят років у так само вільній та незалежній Всесвітній Павутині.