Про що ж роман «Куб» — Євгена Товстонога:
Насолоджуючись розвагами, які пропонує дітям вільна від уроків пора, Ігор та Женя знаходять на березі ідеально гладку дивну кубічну конструкцію, походження якої невідоме і до біса моторошне.
Відчувши щось лихе, вони вирішили спробувати знищити куб, але що важке каміння, що нищівне полумʼя зазнали поразки.
Ситуація погіршилась, коли їх подруга Катя, випадково торкнувшись куба, побачила видіння, силует з якого незабаром спіткала загибель.
Розгадати таємниці, що приховує жаска знахідка, наважиться не кожен читач, але якщо ви вже почали, відірватись від тексту неможливо.
Роман жорстко, без прикрас, висвітлює речі, на які суспільство звикло закривати очі, замовчувати, абстрагуватися, водночас підкреслює щемку та крихку людську сутність, додаючи певного затишку та безтурботності.
❤️Описи відвертих сексуальних сцен, домашнє насилля (фізичне та психологічне), детальні описи фізіологічних процесів, пристрасть до алкоголю, зневага до особистих кордонів та вбивства, звісно, куди ж без них — ті тригери, що змусять дихання збиватись, а серце битись частіше.
🤎Декілька ліній сплітаються в одну, формуючи моторошну картину реальності, в яку темними спогадами протікають таємниці минулого, руйнуючи і до того безпросвітну повсякденність.
🤎Круто на прикладі історії розкривається причинно-наслідковий звʼязок та «спадковість» помсти, що нутрує всередині, вичікує та набирає сили.
🤎Авторський стиль вже безперечно впізнаваний тим, хто читав оповідання: увага до деталей, відверті шокуючі повороти сюжету, діалоги приправлені говіркою та соковитою лайкою, що добре розкривають персонажів, дозволяють їм співпереживати та перейматись історією.
🤎Шикарні описи та порівняння (вважаю їх взагалі головною родзинкою авторського стилю) роблять світ таким впізнаваним, близьким, але водночас моторошним.
Як же це в біса майстерно написано 🚬 Моментами аж сироти виходили від «смачних» сцен.
*поки це писала, захотілось перечитати його знову*
#Owlsbookwhispers