𖥻 ׁ ׅ ˢᵖᵒᵒᵏʸ ᵐᵒⁿᵗʰ ᶜʰᵃˡˡᵉⁿᵍᵉ: ᵈᵃʸ ¹ ! ﹒ ◡◡

───⟢⊱ ۫ ׅ ♡

легені горіли від чи то недостачі кисню, чи, навпаки, від його надлишку. ноги не тримали її маленьке тіло, вона відчувала як вона падала.

страх.

від зимного, вологого, нестерпного запаху лісу її нудило, на язику вже був кислий смак шлункового соку змішаного з кровʼю та залишками гнилого мʼяса. дівчині ставало гірше.

порятунку. хтось.

нікого. абсолютна тиша у лісі. окрім, може, звуку її бігу, важкого дихання та не тваринного крику за її спиною.

бідна, бідна кейтлін.

хто б знав, що її добра натура, її щире бажання допомогти бідному хлопцю, показати світ без жорстокості та безпричинної ненависті, дати йому шанс на життя, кохання та щастя, обернеться на, зовсім не дитячу, гру у лови.

вона б хотіла знати: як її тихий, трохи грубий, проте на самоті ніжний та ласкавий, її коханий, аарона, міг бути цим монстром? як ще назвати створіння у якому намішані риси людини, лісових звірів, голос якої було сумішшю реготу лисиці та гарчання медведя. як щось таке могло так справно видавати з себе людину? робити вигляд, що відчуває емоції, що кохає?

створіння бігло за нею, вона відчувала його сморід у себе за спиною.

він. воно. близько. дуже.

кейтлін вже попрощалась зі своїм життям, коли поцілувала його. коли відчула тухлину на своєму язиці, коли сморід смерті вдарив у її ніс, задушуючи її, так само як і руки «аарона» душили її шию.

вона не виживе. його лапа вже схопила її ногу. він вже тягнув її до свого лігва, щоб показати останній акт свого «кохання».

───⟢⊱ ۫ ׅ ♡ ⡞⠳⣄⣀⣠⠞⢷ ֹ۪

#замальовка