паляче сонце залишило мої кістки пустими, висохлими, залишило від мʼяса, шкіри та жирів, усі суглоби та хрящі вже давно розірвались та перетворились у пил. тіло лежить у сухому бруді, без сил піднятися, без бажання сховатися від вогняних променів, я просто дивлюся на небо, відчуваю як очі мої сохнуть, бачу біле полотно перед собою.

очікую на кінець.

тому що кінець, це єдине, що врятує змучену мене від пекла цього світу. кінець — моє спасіння перед побиттями світу повного вогню та болю.

та й просто… слово гарне.

воно так мелодійно звучить на вустах моїх.

трохи моїх думок під час жари