маразм баби хельм ˚˖𓍢ִ໋🦢˚: “пацани я таке прідумала- ендрю посміхнувся, коли ніл нарешті, перестав…”

пацани я таке прідумала-

ендрю посміхнувся, коли ніл нарешті, перестав мати епізоди з минулого: де минуле ставало теперішнім, де 68-річний ніл знову був тим малим 18-річним втікачем. усмішка росла, коли ніл міг ходити сам, навіть наполягав на нормальній їжі, а не прісній каші без нічого. і він не був більше прикутим до ліжка.

знову те знайоме відчуття у грудях, гаряче, як дим цигарок у його легенях, коли вони сиділи на даху їх будинку, дивились на зірки та згадували минуле, коти, старі дві бабки, муркотіли на їх колінах.

десь на поличці своєї памʼяті мінʼярд мав повний опис стадій деменції.

ніл був на останній стадії, як казали лікарі. теж казали про феномен, де людина за моменти до смерті буквально «повертається» як до життя, так і до себе.

ендрю хотів бути егоїстичним. він дозволив собі робити вигляд, що все добре.

навіть коли вночі серце ніла зупинилося. він помер у сні, йому не було боляче. для людини, яка постійно була на лезі ножа, під ризиком смерті від тортур — ніл помер у спокої. навіть не помітив цього.

та не помітить.

як і ендрю не хотів помічати мертве тіло свого чоловіка біля сеюе, точніше факту, що він мертвий.