Я ЗАБУЛА ЗА 29
корочє, я це всім розказувала, але я чуть не вбилась на заброшці

суть у тому, шо на тій заброшці треба було лізти по стіні, щоб дістатися на другий поверх, а між стіною та підлогою була дирка, ширина десь метр, яка вела у підвал, де була груда осколків цеглин, каменів та сміття. ну корочє, я лізу по тій стіні, майже долізаю зо другого поверху, коли у мене нога зіскользує з цеглини і я падаю у низ. чудом, я тоді змогла перевернутися так, що я змогла схватитися як за підлогу, так і за стіну, тримаючись.

тоді зі мною мала бути моя подруга, але коли я починала лізти — вона пішла. я там кричала та кликала її напевно хвилин 5-7, але врятувати мене прийшла інша подруга

чисто гіпотетично я б могла спригнути у підвал, але навіть так — я б отримала дуже серйозні травми. а якщо б впала повністю, не схватилася… скажемо так, все що у мене було у голові — усі могли б побачити