масенькій спойлер

час став поняттям незрозумілим до сприйняття, ендрю не мав поняття де він знаходиться та скільки. памʼять про те, як він сюди потрапив теж давно зникла: його мозок перепрошивався кожну секунду, запамʼятовуючи кожен коридор, кімнату, двері, вікна та куточки.

десь з них він і знайшов… його. дивне щось стояло посеред темної кімнати, дивилось у підлогу, трималося за волосся. на початку ендрю подумав, що у «нього» істерика. та «воно» не плакало. не розмовляло. нічого.

воно просто подивилося на нього, сотні очей крізь глибокі рани на обличчі дивились на міньярда одразу: як і на нього, так і повз нього. нічого не було за ними. жодного натяку на емоцію чи людяність.