4 роки назад, мене розбудила сестра зі словами: "Микол, прокидайся, почалась війна".

Пам'ятаю як батьки бігали, метушилися, думали що робити і як робити, а я цілий день провів мов в туманні, ще не повністю зрозумівши що сталось. Протягом тижня весь час спускались в підвал, і іноді там спали, правда той підвал такий страшний був, але хоча б пацюків не було.

Потім вирішили з мамою та сестрою виїхати на деякий час в Польщу, це було важко і в моральному плані і в фізичному, але нам дуже допомогли знайомі які дали де нам переночувати у Львові. А коли ми вже стояли на митниці, з'явилась новина що в мою школу влучило ракетою, на щастя ніхто не постраждав, але це не відміняло факту того що моєї школи більше немає.

росія — країна гній