Що я можу сказати щодо цього літа?
Він був важким. Не лише через спеку, а морально і навіть фізично.
Починаючи мої переїзди з квартири до гуртожитку, сесією паралельно, закінчуючи пігулками, на яких я тепер сиджу поки мені краще не стане.

Можу чесно сказати, що втрачаю інтерес до тих речей, які мені приносили хоч якусь радість. І мізками розумію, що цю "стадію" мені потрібно пережити, подужати, щоб потім у 100 разів було краще і легше.

Дуже вдячна Полінці, моїм близьким друзям, які не кидають, намагаються зі мною проводити час, навіть коли "накриває" мене. Ну і окреме місце в цьому всьому – це дякую моїм батькам, які почули мене і допомагають повернути мене у нормальний стан: без істерик, сліз тощо.

Але не будемо про погане. Я не закинула малювати, мені досі подобається, просто поки що через мій стан – це трохи важко просто морально. Все так само намагатимуся радувати новими артами, але поки що дуже рідко. Можу кидати сюди хоча б скетч, замальовки)

Не прощаємось. На зв'язку)

Ваша Ареллі 🧟‍♀️