Я б теж хотів, щоб усе було інакше. Щоб ми зараз сиділи вдома, нехай навіть би і сварились з дружиною через якісь дрібниці, а не оце все, не дивитись в тепляк годинами, чи не повзе десь, якийсь підар кацапський.
Але рашка не спитала якось, знаєте (сміється іронічно) чи я готовий. Вони просто приперлись вбивати нас і все. Ну і ти або стаєш і максимально стискаєш зуби і опираєшся обставинам, або ховаєшся.

Я ж не герой. Та і нема тут таких, що скаже про себе «от я герой» просто я і хлопці в підрозділі не втікли, розумієте?(посміхається стримано)
Є робота, значить робимо. Не з ненависті, чи ще там шось, не треба шукати якісь супер завищенні мотивації, робимо це з принципу.
Бо от наприклад, якщо не я, то хтось інший.
А як дивитись в очі, того іншого матері чи ще там комусь, хто не дочекається брата чи сина?
Бо я що? Вирішив, що мені важче чи я не воєнний?

Просто йду далі. Кожен день, крок ще один крок, ще крок. І все…так воно і працює. І таких нас тут є трохи (сміється), тому і маємо результат, тому і всі ці кроки не дарма, - боєць підрозділу АРАТТА

#АРАТТА #ГУР