Памʼяті Бориса «Рубіка» Латика.

Два роки тому наш підрозділ зазнав страшної втрати.
Друг «Рубік», загинув при виконанні бойового завдання на сході України. Борис не просто бойовий побратим. Це чоловік, який вмів тримати лінію не тільки на фронті, а й у житті. Спокійний, рішучий, завжди з відкритим серцем і сталевою волею. Один із тих, хто не шукав гучних слів, але завжди був там, де найважче.

Він прийшов у війну ще у 2014-му. Пройшов Майдан, АТО, і, коли почалося повномасштабне вторгнення, без сумніву знову став у стрій. Заради правди, справедливості, незалежності.
«Рубік» був одним із тих, хто об’єднує. Його поважали в підрозділі, як бійці так і командири. Бо він ніколи не грав роль він завжди був справжнім та щирим.

Сьогодні його згадують у строю, в родині, серед побратимів. З болем, але й з гордістю.
Бо жити так, як жив він - це честь.
І загинути за Україну - це подвиг, гідний памʼяті на покоління вперед.

Ми несемо твою справу далі, брате.
І поки АРАТТА в бою - ти з нами.
Завжди.

Вічна пам’ять.
Вічна повага.
Слава Герою!!!