— Наразі у мене є терміновіше завдання. Назва Фейт тобі нічого не говорить?
Швиденько покопирсавшись в пам'яті, я витягаю з неї згадку про історію кохання одного відлюдькуватого некроманта до звичайної дівчини-аристократки. Фінал очікуваний — всі передчасно померли. І ще там були якісь чутки про привида цього некроманта…
— Здається, це невелике місто на південному сході… — невпевнено починаю я. Отримавши схвальний кивок діда, продовжую вже сміливіше: — І що десь півстоліття тому там жив якийсь некромант, але він чи то вбився, чи то випадково загинув, щось таке.
— Щось таке, дійсно, — цього разу усмішка дідуся виглядає майже ласкавою.

І що ж то був за некромант, дійсно 🤔

Історія потихеньку стає на потрібні рейки. Ще два-три дні, і можна розпочинати цю розповідь... 😏