Тепер, коли домовленість досягнута, — піднімаюсь на ноги, — я хочу побачити батька.
— І навіть не візьмеш з мене клятву, щоб в разі порушення домовленості на мою голову звалились всі можливі й неможливі лиха? — хитро примружується Кейран.
— Не бачу сенсу.
— Чому?
— Я вважаю вас достатньо розумним для того, щоб в разі чого знайти шлях обходу будь-якої клятви... І через це не збираюсь її вимагати. Все просто — ви або дотримуватиметесь домовленостей, або ні.
І нагадую: будь ласка, коментарі. Треба. Дуже. Ну, звісно, якщо потрібні щоденні оновлення і не по півсторіночки 😂
Дякую тим, хто коментує без нагадування)
Бо зараз - старт книги, потрібна максимальна активність, а таке враження, що під найпершою моєю книгою 2 роки тому, з тодішнім 0 підписників на сторінці, двіж під книгою був активнішим, ніж зараз.
Персонажі складні, розумні, писати непросто - і тиша не надто мотивує... 🙄
/режим ниття off, пішла писати оновлення на завтра, бо незабаром почнеться у персонажів веселе життя-буття/