Почну зі згаданого уривка, якого, власне, стосувалась загадка:
— Повечеряєш зі мною? — запитую, обережно зиркнувши на нього з-під лоба.
— Я зараз під еліксирами, — цілитель легенько хитає головою, — тому не варто.
Зрозуміло. Відомий побічний ефект — поки діють еліксири, краще не їсти, інакше знудить.
Втім, все одно прикро…
— Але від якогось настою не відмовився б, — Корвейн сіпає куточками губ в натяку на усмішку.
— Гаразд… — невпевнено усміхаюсь у відповідь, водночас ловлячи себе на думці, що гадки не маю, які в схованці на такий випадок припасені трави.
— Ожина чи малина? — примружується цілитель. — Чи, може, щось інше?
— А… — розгубившись на мить, я не одразу розумію, що про трави — чи ягоди — для настою подбає він. — На твій смак.
...
— Що обрав? — вирішую спитати, адже відчуваю, що мовчання знову стає ніяковим.
— Гілки вишні, — розмірено відповідає цілитель, беручись за другий мішечок. — І ягоди шипшини.
Кидає на мене запитальний погляд:
— Чи ти все-таки хотіла щось інше?
— Та ні, — знизую плечима. — Тут ще мед наче є, — вказую на полицю, де стоїть пузата склянка з обтягнутою тканиною горлечком. — Можна і його додати.
— Додаси до чашки собі, якщо хочеш, — тепер Корвейн відмірює шматочки ягід шипшини, якщо першими гілочками була вишня, — я солодке не люблю.
З огляду на контекст сцени й спробу Теари знайти привід ще побути з ним, він фактично запитує її: чого ти від мене хочеш/очікуєш?
І дає їй вибір. Символічний.
Ожина - темна солодка ягода, захищена чіпкими й гострими колючками куща. В деяких культурах - символ безрозсудної пристрасті, подекуди - болісної й небезпечної. Неможливо зібрати ягоди ожини й не подряпатись (сучасні безголкові гібриди в тому світі ще не вивели 😅).
Малина - теж солодка ягода, але з яскравішим смаком та ароматом. Символ легкої безтурботної близькості, наївної дівочої прихильності без далекосяжних планів.
Але тут ще варто звернути на останню фразу в цитаті: Корвейн солодке не любить. Тому жоден з цих двох варіантів його б не влаштував. Але Теара підсвідомо вчиняє правильно - віддає йому право вибору - що Корвейн розцінює і як повагу до його свободи волі, і як зустрічне запитання: а що ти можеш мені дати?
І він приносить гілки вишні та ягоди шипшини.
Одне з тлумачень символізму вишні - прихована пристрасть, а також кохання та оспівування жіночності, але це здебільшого стосується ягід чи квітучих гілок.
Він же обрав сухі й ламкі гілки, що мають гіркуватий присмак. Тобто, він бачить в ній жінку, але все, що може їй запропонувати - це стриманість, дистанція, рівна прихильність і почуття, яким він не в змозі дозволити проявитися (розквітнути).
Шипшина - кислувата, корисна лікувальна ягода, але з безліччю гострих голочок всередині. Обравши її, він фактично визнає, що готовий бути поруч, дбати про неї, але легко це не буде - його турбота завжди буде "з колючками".
Якщо з цієї точки зору подивитися ще й на відмову Корвейна від меду (символу чистоти, красномовства, добробуту, відновлення, мудрості) - то... Висновок можна зробити самостійно і знайти ще купу прихованих сенсів, про які не підозрюю навіть я 😂
Хоча насправді, думаю, відмова дійсно спричинена лише тим, що він просто не любить солодке 😏
P. S.
Можу сказати, що цей символізм мені й самій не одразу спав на думку. Я пишу "потоком", тобто, просто віддаю кермо персонажам, і записую за ними. Що це таке - фантазія, робота підсвідомості, зв'язок з ноосферою, вікно до іншого світу - не знаю. Процес написання у мене настільки ж специфічний, як і сама творчість, тож...
Мушу визнати - то не я така розумна, що планую такий багатошаровий сенс, а потім загадую вам загадки.
Воно саме (с)
Адже лише за день-два, пробігаючи текст очима (вже після глави Корвейна), я така: стривай-но, а чому саме такий вибір? Чому настій для нього настільки важливий, що він згадується в переліку справ перед від'їздом? Адже якби хотів поїхати негайно - взяв би й поїхав, та й все.
А тут он воно що... /нервовий смішок/
Втім, все одно вважаю це цікавим) Сподіваюсь, ви - теж.
#Діти_Чорного_сонця #Випробування_коханням