Між іншим, моє прохання НЕ ВТРУЧАТИСЯ було абсолютно серйозним. Не завуальованим проханням про допомогу - а саме тим, що я написала. Зараз поясню, чому.
Буде багато літер. Те, що планувалося коротким дописом, розрослося в цього текстового монстра. Ну, що ж...
З огляду на мій... чималий досвід публікацій в мережі, я стикалася з різною критикою. Обґрунтованою і не дуже, поданою в різний спосіб. В тому числі - і в такий.
Варто враховувати те, що починала я не з любовного фентезі (і продовжую робити це паралельно). Аудиторія мого первісного напряму... Малочисельніша та суворіша, що створює ефект прогулянки мінним полем. Ніколи не знаєш, коли начебто лояльний спочатку читач перетвориться не на хейтера, але на критика :) Маю визнати, зауваження в таких випадках зазвичай - цілком обґрунтовані, і я за них вдячна.
Та хай там що, це потребує певної стресостійкості, і з огляду на стаж спілкування з різними людьми, подібні сьогоднішньому напади на мою творчість викликають у мене хіба що означену вище реакцію у вигляді гіфки. А ще - співчуття.
Хто зазвичай це робить?
Автори, які принесли на майданчик свої твори, але ті не викликали бажаної реакції від аудиторії. Вони бачать, як масово читають інших, а їх - ні.
Хоча, зрідка, як виключення, трапляються саме читачі - "білопальтовці", яким просто не догодив той чи інший жанр, але то вже клініка, як то кажуть. Ніхто ж не змушує читати те, що не подобається))
Чому намагаються нападати на популярніших авторів?
Раціоналізація може бути дуже різною. Хтось вважає себе унікальним, і через це намагається знецінити працю "шаблонних", але чомусь, дідько, популярних авторів. А хтось просто вихований на класиці і вважає, що хорошого автора мають визнавати тільки після смерті, а книгу треба писати десятиліттями 😅
Справді, причин може бути безліч - різного ступеню логічності та раціональності (з деякими я навіть свого часу погоджувалась, хоч і не схвалювала методи дії/протидії). Але справа в іншому.
Як я роблю висновок суто за власним досвідом (який, звісно, не є істиною в останній інстанції) спілкування з такими людьми: справжня причина - це прагнення хоча б таким чином заявити про власну присутність в полі зору читачів. Чорний піар - теж піар, хоча не всі уявляють його наслідки.
На що розраховують?
На привернення до себе уваги, звісно. Автора, його читачів, авторської спільноти загалом.
Це як недолюблена дитина, яка навмисне вчиняє погано, щоб отримати часточку уваги хоча б так. Тому що хороша поведінка - проста публікація своїх творів - бажаної уваги не дала.
Мало хто з авторів визнає це внутрішньо, перед самим собою. Ще менше - вголос.
І я це чудово розумію. Набагато краще, ніж мені хотілося б.
Інша справа - що не всі готові прийняти простий факт: читають тих, хто дає потрібні емоції. Масово читають тих, хто задовольняє потребу в конкретних емоціях переважної більшості або значної частини аудиторії сайту.
Мій первісний напрям не підпадав під цей критерій. А уваги хотілося.
Чи пішла я хейтити популярних авторів? Ні, я проаналізувала, чого хочуть їх читачі, і в результаті стала одним з таких авторів. Хоча мушу визнати, мені й самій багато книжок любовного жанру здаються достобіса шаблонними, але я розумію, чому їх читають.
Особливо - зараз, коли хочеться хоча б якогось позитиву, в тому числі - впевненості, що обійдеться без несподіваних емоційних гойдалок та кінцівки у вигляді "всі щасливі - всі померли" замість омріяного, хоч і не надто логічного, хепі-енду. Коли хочеться казку - читають казку, а не кримінальну хроніку.
Так працюють шаблони. Це не погано, просто так є. Букнет - не сайт для радикальних експериментаторів.
Тому, певні шаблони є й у мене. Що я з ними роблю