Зранку на "В обіймах привида" надійшов доволі несподіваний відгук, в якому з одного боку, читачці книга подобається, а з іншого - вона засуджує романтизацію насильства у сцені з Ерзою та Себаром (і радикальним припиненням Ліамом цього неподобства).
Звідси запитання: ви теж побачили там романтизацію насильства?

Про всяк випадок: я в жодному разі разі не закликаю йти зараз в коментарі під книгою і захищати мене 😂 Кожна думка має право на існування, навіть якщо особисто мені вона здається... не обґрунтованою, скажімо так.

Я лише хочу розібратися - чи це моя похибка (недостатньо явно продемонструвала огиду героїні до того, що коїться) чи то просто у читачки спрацював якийсь особистий тригер, через що вона гостро відреагувала на цю сцену.