Ладно я трохи попиздю про Льошу

Я хотіла написати щось про те що буде якщо людина чогось дуже сильно хоче,над цим старанно працює кожен день,але їй не по ітогу це не вдається

Льоша лютий перфекціоніст, і спойлер, його арка це мисленний експеримент на тему моїх страждань з Сомнум, про те як я бачу це моїм сенсом життя, і він теж типу дуже творча людина яка живе цим,і теж має мрію яка є для нього сенсом життя
Я прописала його характер так що багато його рис є дуже перебільшеними, той самий навіжений перфекціонізм, запальний характер,та дуже сильна чутливість

Коли йому випадає шанс поставити свій мюзикл у великому театрі він кидає все і мчить туди,хватаючи Мартіна з собою, бо вони разом з ним писали туди музику
Але чкрез характер Льоші все іде по пизді,та він дуже сильно кидає Мартіна,а той через свій характер робить собі ще гірше,але то інша історія
Льоша вважає що це його єдиний шанс, і що ця робота повинна бути його головним шедевром ,magnum opus, не дивлячись на те що це його перша справжня сценаристська та постановча робота у театрі

Спойлер,тільки між мною та вами але короче він всирає цю можливість через свій жахливий перфекціонізм,і губить цю для нього монументально ввжливу можливість здійснити мрію,він віддав надто багато себе,і як сірник згорає повністю

Не скажу чим все закінчується але це такий урок та мисленний експеримент,про радикальне прийняття речей які не можливо змінити
Це в принципі одна з головних моралей всієї історії. Абсурдизм, непередбачуваність життя, і прийняття як його жорстокості,так і прекрасних маленьких моментів