Багато подій і звітів в аналітиці зʼявляються не тому, що вони потрібні бізнесу, а тому що так спокійніше аналітику / маркетологу / власнику бізнесу...

Всім спокійніше, коли «у нас усе трекається».

Це зрозуміло. І це досить по-нашому, по-людському.

Тому й зʼявляються:

- ще одна подія «про всяк випадок»;
- ще один дашборд «а раптом знадобиться»;
- ще один щотижневий звіт на мейл керівнику / клієнту «щоб було».

І саме тут зʼявляється класична пастка.

Ми вчимо інструменти.
Трекаємо події.
Будуємо звіти.
Додаємо ще метрики.
Ще звіти.
І так по колу.

І все це важливо.

Але — цього недостатньо.

Бо кількість даних і звітів не гарантує жодних змін для бізнесу.

Можна роками:

- покращувати аналітичну інфраструктуру,
- ускладнювати звіти,
- збирати все більше інформації,
- і при цьому не бачити, щоб аналітика давала реальний вплив на рішення і бізнес.

У якийсь момент так можна потрапити взагалі в дуже небезпечний стан:

бути дуже хорошим у неефективному процесі.

Процес працює.
Дані є.
Звіти оновлюються.

А результат — не змінюється. Бо немає правильного підходу до роботи з даними. Немає правильного мислення.

(продовження далі, не влізло в один пост)