З Файту пройшов тиждень, страсті уляглися, я відпочив, помилку в тебі ніхто так і не помітив та не прокоментував, а ГСів фінансувала USAid.
Тож, як і обіцяв, в продовження попередніх постів пишу пост про те, що ж не так з фільмами цьогорічного Файту. Взагалі, відверто кажучи, з фільмами все добре. Дійсно, більшість фільмів самі по собі непогані, а деякі взагалі чудові і вже були в моєму топ-30 кращих фільмів (або ж потрапили туди завдяки Файту). Звісно, я все ще вважаю Віру Дрейк та Анатомію Падіння - рідкісним калом, ці фільми викликали у мене відчуття, наче їх знімали першокурсники якогось кіноколеджу: абсолютно юзлесні діалоги, затягнутість дійства, сцени, котрі ні на що не впливають тощо. Але це ж жодним чином не заважає насолоджуватися іншими фільмами, це не проблема. Проблема скоріше в самому наборі фільмів. Зараз поясню.
Я не претендую на звання крутого кінокритика чи доктора соціальних наук, але всі ці 35+ годин перегляду фільмів мене переслідувала 1 думка: "Скільки USAid заплатив грошей, щоб нам на турнірі дали фільми виключно на ліву проблематику?". Ліву, ясні річ, не в економічному сенсі, а в сучасному соціально-політичному. Давайте просто пробіжимося по фільмах, щоб все стало зрозуміло:
Барбі - карикатурна феміністична утопія, карикатурний світ білих цисгендерних чоловіків;
Конклав - лібералізація церкви, боротьба проти темних консерваторів, Папа-гермафродит;
Токійські хресні - тяжка доля безхатьків і ставлення до них;
Персеполіс - тяжка доля жінок в Ірані, "а от при комунізмі всьо било б заєбісь";
Вбивці квіткової повні - тяжка доля індіанців, білі ковбої-капіталісти кошмарять наївних та добрих корінних американців, щоб забрати їхню нафту;
Віра Дрейк - аборти. Долорес Амбрідж робить вигляд, що вона добра бабця, але насправді вона льотає по Лондону та робить аборти, щоб їй більше не довелося зіштовхнутися з "хлопчиком, що вижив";
Два Папи - знову лібералізація церкви, діалоги про причастя геїв, відмова від консерватизму попередніх Пап тощо;
Зелена Книга - італо-американець Тоні (в фільмах їх часто зображують як расистів-гомофобів) починає працювати на чорного гея, з часом відмовляється від своїх шовіністичних поглядів і починає щиро дружити з доком Ширлі;
Платформа - тіпи буквально намагаються побудувати комунізм в окремо взятій ямі/дірі.
Ще є фільми, де проблеми національних/сексуальних/гендерних/інших меншин майже не педалюються (не займають центральне місце в сюжеті), але усе одно з'являються як частина певного контексту, в котрому існують персонажі: в Тар - сексуальна орієнтація, "перша жінка-диригент Берлінського оркестру", фонд, котрий допомагає жінкам в цій "чоловічій" галузі; в 12 розгніваних чоловіках - упереджене ставлення пари персонажів до бідноти з нетрів.
І ви не подумайте, справа не в тому, що я якийсь там расист-гомофоб-жінконенависник, котрий під лупою роздивляється кожний фільм/серіал/гру і кричить "СНОВА ЛЄВАЦКАЯ ПОВЄЄЄЄСТОЧКААА" кожного разу коли бачу персонажа-гея, котрий з'явився в кадрі на 3 секунди. Я люблю геїв та чорних, а особливо чорних геїв. Просто в моменті, під час перегляду, зловив себе на думці, що якось мене трохи передозовує всією цією темою. Кожний з цих фільмів окремо (окрім Віри Дрейк та Анатомії падіння) міг би зайти мені набагато більше, якщо б я якось дозовано їх дивився, але через те, що я протягом декількох тижнів дивився фільми з однією і тією самою аджендою, вона просто почала викликати у мене якусь упереджену відразу.
І, так, це суто моя суб'єктивна думка, я розумію, що більшість з вас її може не поділяти, але маємо що маємо. Можливо, це просто збіг такий, можливо, мені просто здалося, а ще, можливо, просто справа в тому, що соціально-політичні погляди всіх трьох ГСів близькі між собою (ліві), тож і фільми вони дивляться зі схожою проблематикою. Я б не відносив це до мінусів турніру, бо як я і казав, окремо один від одного майже всі фільми доволі цікаві (так, деякі з них - вонюча нудятина, але це меншість, та і візуально та концептуально мені зайшли майже всі фільми), але я просто вирішив поділитися власним баченням.