Чи я мудачка, попросивши двох літніх чоловіків звільнити наш столик у людному пабі?

Днями ми з подругою (нам обом по 23 роки) пішли до пабу, щоб поїсти й випити. Ми обидві працюємо повний день, і понеділок — чи не єдиний день, коли ми можемо зустрітися; ми не бачилися 2–3 тижні й дуже хотіли поспілкуватися.

Ми пішли до досить популярного мережевого пабу у Великій Британії. Там було людно, хоча на момент нашого приходу ще залишалися вільні столики. Ми замовили їжу та напої й сіли за столик із диванчиками (кабінку). Він був розрахований на чотирьох, але нас було лише двоє. Ми обрали саме його, бо в пабі було багато людей, і подумали: якщо цей столик знадобиться більшій компанії, ми, звісно, ​​поступимося місцем або пересядемо.

Ми сиділи й розмовляли, коли до нас підійшли двоє літніх чоловіків (мабуть, їм було за 70 чи навіть за 80) і без дозволу сіли за наш столик.

Один із них повісив своє пальто на стілець навпроти мене, а інший просто підсів до мене на диванчик.

Ми з подругою замовкли й ніяково перезирнулися, адже не очікували, що хтось до нас підсяде. Один із чоловіків просто сказав: «Ого, як сьогодні людно».

Ми зауважили, що в залі, здається, є інші вільні місця, а столик позаду нас щойно звільнився. Ми намагалися натякнути, що воліли б, аби вони сіли деінде, а не підсідали безпосередньо до нас.

Чоловік, що сидів поруч, фактично заявив, що вони сидітимуть саме тут.

Тоді ми сказали, що вже замовили їжу та напої (можливо, вони подумали, що ми скоро підемо?). Він усміхнувся й відповів, що вони теж збираються тут поїсти.

У цей момент його товариш узяв своє пальто й сказав щось на кшталт: «Ходімо, бачиш — вони не хочуть, щоб ми тут сиділи».

Тоді чоловік, що сидів поруч зі мною, встав і сказав: «Ми розуміємо, коли нам тут не раді».

Вони пішли, а ми продовжили вечерю. Але після цього ми почувалися трохи ніяково й дивно, бо сама ситуація здалася нам дуже дивною.

Тепер я думаю: чи не були ми грубими? Я розумію, що за цим столиком технічно можуть розміститися четверо, і я не проти ділити стіл, якщо в пабі справді немає вільних місць. Але в цьому випадку, здавалося, були й інші вільні столики.

Мені також здалося особливо дивним, що вони вирішили сісти просто за столик до двох молодих жінок, які вже випивали, замість того щоб просто запитати, чи можна до нас підсісти.

Тож чи я вчинила погано, давши зрозуміти, що не хочу, аби вони сідали з нами? Чи вважається в пабах Великої Британії цілком нормальним ділити столик із незнайомцями? Чи варто було просто проігнорувати їх і вдавати, що їх там немає?

ДОПОВНЕННЯ: коротко поясню — навіть якби ці чоловіки були молодими, ми все одно почувалися б некомфортно через їхню поведінку. Я розумію, чому люди кажуть, що вік тут не має значення; я згадала про це лише для того, щоб надати якомога більше контексту.

Я люблю спілкуватися з новими людьми, коли відпочиваю ввечері — чесно кажучи, нічого кращого й бути не може, і за відповідного настрою я можу годинами розмовляти з незнайомцем. Але цього місяця в мене було багато особистих проблем, я ледь не втратила близьку людину, тому просто хотіла спокійно випити й поїсти з близькою подругою та поговорити про це, адже місяць видався дуже важким.

Кабінка, в якій ми сиділи, мала незвичну Г-подібну форму, тож я опинилася ніби в пастці — саме тому почувалася особливо некомфортно.

І так, це був заклад мережі Spoons (Wetherspoons). Я припустила, що тут переважно американці, тому подумала: якщо скажу просто «Spoons», вони не зрозуміють, про що йдеться 😂.

Варто також додати: десь за 5 хвилин після того, як вони пішли, я встала, щоб узяти соуси чи спеції для нас із подругою. І побачила іншу зону, яку з нашого місця в кабінці не було видно. І майже вся та зона була вільною.