У Жоржа вже ось-ось має приїхати з друку новинка від моєї улюбленої авторки, чиї книги я купую автоматично.

🌟 "Кропива і кістка", Т.Кінгфішер

Ця книга не є ретелінгом на якусь конкретну казку, але має низку класичних казкових деталей: принцесу, злого принца, відьму, хрещену матір, неможливі завдання, проклятого лицаря, магічні угоди, зачаровані предмети тощо. При цьому Кінгфішер ставить під питання традиційну казкову модель, у якій молоді жінки постійно віддають своє тіло та волю заради інтересів королівства. Вона підкреслює, як часто в казках чиниться жорстокість щодо жінок і як у багатьох історіях їх позбавляють суб'єктності, розпоряджаючись ними задля власних цілей, постійно зловживаючи цим.

Ми бачимо у книжках та казках, що шлюб принцеси — це окремий політичний механізм, який дає стабільність королівствам, але не помічаємо того, що в реальності це означає для самої принцеси. За гарним фасадом честі та обов'язку ховається страх, насильство, вагітність, контроль і смерть. В "Кропива і кістка" піднімаються важливі теми домашнього насильства та тілесності, які підкреслюються через кістки, некромантію, смерть, прокляття, магічні угоди, могили і канібализм. Але Т.Кінгфішер просто не була б собою, якби не здобрила це все приємним гумором та затишком, щоб продиратися крізь болючі теми було не так важко.

Також в книзі цікаво обігрується магія, яка не є чимось вирішальним, вона присутня всюди, але сама по собі майже нічого не робить без людської волі та дії. Тому на перший план виходять персонажі та їхні рішення. У класичній казці ми завжди маємо магічного помічника або предмет, завдяки якому герой отримує можливість перемогти. А у Кінгфішер магія — це допоміжний інструмент, бо рішення все одно мусить прийняти одна конкретна людина, лише її воля все вирішує. І це ідеально співвідноситься з проблемою насильства, коли ніхто не може просто прийти й "магічно виправити" чужу ситуацію, а тільки спробувати показати, що відбувається навколо.

Я прочитала дуже цікаве інтерв'ю з авторкою, де вона розповіла про зародження цієї книги. Все почалось з того, що Кінгфішер писала короткий текст, який був на межі між флеш-фікшн та поезією і мав назву "Godmother". В цьому творі була фраза, яка ніяк не могла полишити думки авторки: "Ти прийшла до мене у своєму плащі з кропиви, а поруч із тобою був пес із кісток". Їй так сильно подобався цей фрагмент, що вона хотіла дізнатися більше про ту жінку, яка сама зробила собі собаку з кісток. За тиждень з'явилися перші розділи, але потім Т.Кінгфішер декілька років не поверталась до цієї історії, поки редактор не попросив надіслати ідеї нової книги.

Авторка запевняє, що сама дуже схожа на одну з героїнь книги, Агнес, бо та завжди багато хвилюється, постійно перевантажена і має дуже вузькоспеціалізовані навички. А сцена, над якою було працювати найцікавіше — це гоблінський ринок, бо там не потрібно притримуватись правил книги, прописувати всі історії персонажів, зводити до однієї лінії, адже всі вони там диваки, написання яких було для авторки цілковитою розвагою.

Щодо ставлення інших до цієї книги, то можна звернути увагу на "Publishers Weekly", який називає роман "темною, дотепною феміністичною казкою". Видання наголошує, що під усією цією химерністю лежить серйозний сюжет про домашнє насильство, який Кінгфішер подає з великою увагою та співчуттям, а гумор тут не є випадковою прикрасою, а стає одним із головних способів існування книжки. "Book Marks", наприклад, узагальнює рецензії як книжку, де "гротескні та похмурі обставини постійно врівноважуються гумором і теплом". А "Paste" зазначає, що Т.Кінгфішер проходить "тонкою лінією між гумором, горором і сердечністю". "Chicago Review of Books" називає роман "сучасною казкою", де казка працює не стільки як конкретний сюжет, скільки як форма й структура.

Отже, це має бути неймовірно крута книга, як і інші, які я вже читала у Т.Кінгфішер. Вже відчуваю, що "Кропива та кістка" стане однією з моїх улюблених книг.

Ще маєте трошки часу, аби передзамовити книгу за спеціальною ціною в соцмережах Жоржа.

🐸 Хроніки Амбер

#цікавікниги_paniko