Друзі. Я лев. Я син лісу

Ще один подвиг для мене. Не була я в горах навіть довше ніж, не була в Криму. І так, це моя особиста глибока травма - не бачити Крим, не ходити вулицями моєї Феодосії, яку я знаю не гірше ніж Дніпро. Але не суть важно, зараз не про це

Коли в останнє я лізла тими лисими розпеченими скелями, мені не було 18 і не було артриту, і бігла я як сайгак в тих конверсах під палаючим сонцем.
Сьогодні мені 32, якщо я не дивлюсь на руки, вони самі роблять шо хочуть, а ніг майже не відчуваю. Самий біль. І знаєте шо? Крістально поєбать. Лікарка казала більше ходити, ну от і ходжу. Із зупинками на поревіти, але йду собі і йду, і йду. Я не згодна дожити життя без гір, без лісу, без малювання, без поглинання в себе усього, що життя може мені дати. Дивно, як це поєднується з клінічною депресією, можете спитати ви. А я вам скажу, ой, не лізьте ото в залупу ну

Коротше. Здається мене перегрузило і вигрузило. В понеділок вже будемо з вами працювать. Ще до лікарні сходимо. Треба трохи поробить тим рукам шось щоб усіліть єбашилово в області малювання, а то шось мене не влаштовує поточний рівень. Можна краще. Треба краще

Всьо. Шото ето, забалакали ви мене. Піду борща поїм. Він з грибними вушками.......сукі повідрізали грибам вуха заради борщу. Вдумайтесь

#життє@alpaca_destroyer

🍀🦙🍀