− Я хочу, щоб ти поставив мені ментальний блок, − ціджу крізь зуби.

− Гаразд. Через два-три дні поставлю, − киває він.

Здається, в мене зараз пара з вух піде.

Тобто весь цей час він далі слухатиме мої думки? Оце вже ні!

− Мені це не підходить! Став зараз! – вимагаю я.

− Це не обговорюється, Кет, − суворо карбує Б’ярен. − Я не лізтиму у твої мізки, поки ти хоча б трохи не відновишся. Тож потерпиш два-три дні. А доти постарайся менше психувати й кричати на мене подумки, якщо не хочеш, щоб я це чув.

Аррр, просто… придушити хочеться.

− Спробуй, − пирхає бородатий нахаба й спокійнісінько йде собі далі.