Олександр, військовий медик. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України, незважаючи на те, що раніше ніколи не був в армії.

Зараз проходить службу у 41-й окремій механізованій бригаді з моменту її створення.

Вдома на нього чекають дружина і троє неповнолітніх дітей. Олександр розуміє, що будь-коли може звільнитися з військової служби, але прагне бути поруч із побратимами. Він згадує багато випадків за час війни. Розповідає, як під час боїв поблизу села Синьківки на Куп’янщині за добу вдалося врятувати більше ста бійців:

- Наш пункт допомоги був у тісному бліндажі. Не менш важко було у місті Торецьку на Донеччині, де ми працювали неподалік шахти, яку ворог постійно обстрілював і бомбардував. Раз за добу допомогли одразу кільком десяткам поранених різного ступеня важкості. В основному – важким і дуже важким. Врятували усіх!”

Сам Олександр – з Одеської області. Закінчив медичне училище і працював у екстреній медичній допомозі. Неодноразово рятував людей:

- Бачив ДТП, пожежі, бійки, кримінал і ще багато чого. Пригадую, як врятував жінку, яка отримала численні опіки тіла після вибуху газового балону і пожежі будинку. Іншого разу був виїзд на ДТП, де кінна підвода зіштовхнулася із вантажівкою. Візник отримав відкритий перелом обох ніг. Його теж вдалось врятувати!”

Його часто впізнають, тиснуть руку і дякують. У такі моменти приходить усвідомлення, що кожна хвилина, кожне правильне рішення і кожен крок назустріч небезпеці були недаремними. Адже найбільша перемога медика — це життя побратима, яке вдалося зберегти!

41-ша окрема механізована бригада

#СвоїЗавждиЧекають⁩
#ВійськовіМедики

Чоловіки та жінки, долучайтеся до ЗСУ:
✔️https://army.gov.ua/
✔️https://recruiting.mod.gov.ua/ чи
✔️https://lobbyx.army/⁩