Тримаю на контролі питання ротацій наших військовослужбовців на передньому краї. Так, за результатами роботи груп контролю наразі маємо інформацію про 72% ротацій, які проведені відповідно до наказу про забезпечення перебування військовослужбовців на позиціях терміном не більш як два місяці.

Водночас є бригади, які не спромоглися здійснити такі зміни. І є по Збройних Силах загалом близько двох десятків воїнів, котрі залишаються на передовій без ротації 200 діб і довше. Нами вивчається кожен такий випадок, аналізується ситуація, шукаються рішення.

Наші воїни заслуговують на гідне ставлення. Командири зобов’язані докладати для їх вчасної ротації максимальних зусиль – насправді, а не на папері.

Так, подекуди для заміни військовослужбовців на позиціях у “кілл-зоні” потрібна справжня комплексна спецоперація, із залученням кількох груп операторів БпЛА, НРК, розвідки тощо, під прикриттям негоди і темного часу доби.

Проте головний компонент цих операцій – небайдужість командира. Адже навченого особового складу для таких ротацій достатньо. А коли йдеться про життя і здоров’я українських воїнів та справедливе ставлення до людей – необхідно вживати всіх можливих заходів.

Наголошую ще раз для командирів усіх рівнів: доцільність утримання позицій визначається лише з точки зору ефективності їх застосування, а не заради ілюзорної лінії на карті. Працюємо на конкретний спільний результат. Тому мають бути лише чесні доповіді, відповідальні рішення, своєчасні та рішучі дії.

Слава Україні!