Серпень пахне соковитими яблуками,
що у траві манять червоним брюшком;
пахне морем
і бабусиним пирогом,
який тільки-но дістали з печі.
Він стікає по руках кавуном
і летить вслід за метеликом;
розчиняється в хвилях,
чудернацьких хмарах-фігурах
і спокої, який залишає після себе день.
Серпень відчувається проходною тінню
у кроні дерева;
жаром сонця, що наче шепче:
"Зажди, ще літо,
встигнеш надуматись про осінні дощі", -
і простягає до тебе
свої руки-проміння.
Серпень відчувається як кінець,
але не такий,
який ми звикли уявляти.
Серпень це кінець
перед початком чогось хорошого:
ніби ти відпочив, набрався сил і
готовий до нових звершень.
Серпень,
як усе літо,
залишиться світлим спогадом.
Може, навіть про те, як
ти писала вірші у гамаку,
слухаючи шум могутнього дуба.

#вірш